Робота бойового медика означає ціною надзусиль та деколи власного здоров’я й життя рятувати побратимів.

«24 лютого ми виїхали на завдання - утримання мостів біля Нової Каховки. Росіяни проривалися, ми їх вибивали. Через два дні ми заїхали в тил противника та знищили БТР і шість ворожих танків. Коли ми виходили, нас обстрілювали гради, танки, «ЗУшка», снайпери. Прикриваючись вогнем, ми виповзли з того пекла. Не обійшлося без втрат та поранених», - розповідає Павло.

До теми: Історії з фронту. Олег втратив око, але повернувся у свій підрозділ захищати Україну.

По військовому поцілив танк, усі осколки потрапили в ноги. Він був неходячим, але продовжував надавати допомогу. Комбат та офіцери звозили тих, хто вижив, до медика у підвал.

«Я повзав від одного до іншого. Тяжко поранених було двоє. Один - майже без свідомості через масивну венозну кровотечу. Я бачив дві оголених кістки, заливав фізрозчин. Побратими вижили», - згадує бойовий медик.

Важливо: Історія братів-бійців новоствореної штурмової бригади Нацполіції «Лють».

Військовослужбовець ДШВ у 80 бригаді з 2015 року. У цивільному житті був ветеринарним фельдшером, проте в армії став гуманітарним лікарем. Дотепер рятує життя українських воїнів. Скромно каже, що служба не відпускає.

«Українському народові я хочу сказати, що все буде добре. Воювати дійсно страшно, але якщо ми не зустрінемо росіян тут, вони будуть у нас у кожному домі. Нам доведеться зустрічати їх на Волині, у Дніпропетровську, Одесі, знову в Харкові. Якщо окупантів не зупинити тут і зараз, вони розлізуться по всій Україні. Тому в нас немає вибору - тільки воювати й перемагати», - підсумував Павло.

Служба зв’язків з громадськістю 80 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.