Згодом – на посаді заступника комбата та інструктором з повітряно-десантної підготовки. З 4 лютого 2023 року і дотепер він - командир батареї.

Захисник з Луганської області. З 2016 року він навчався на пілота в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба, далі вивчав тактичну авіацію, але згодом обрав протиповітряну оборону. У 2020 році армієць доєднався до львівських десантників, щоб знищувати в українському небі російські літаки та вертольоти.

Саме побачене під час окупації своєї рідної Білогорівки мотивувало Михайла протидіяти російським загарбникам.

«У 2014 року у моєму селищі з’явилися «ряжені козачки». Вони виставляли свої блок-пости, ходили з автоматами, погрожували місцевому населенню та відчували себе господарями на нашій землі. Я вибрав шлях військового після звільнення мого селища від керівництва псевдореспубліки «ЛНР». Я люблю справедливість. Ставлення окупантів мене обурило. Тому я вирішив протидіяти їм», - розповідає військовослужбовець ДШВ.

А вже за якийсь час Михайло брав участь у звільненні Білогорівки. Стежив за небом та прикривав нашу артилерію. Кожної ночі він зі своїм екіпажем заїжджав у ярочок для захисту техніки від артобстрілів і лягав спати після нічного чергування з думками про те, що може вже не прокинутися. Російські окупанти створювали вогневий вал. Прилетіти могло куди завгодно, та боєць виконав завдання і вижив.

Михайло сподівається, що люди на Донбасі почнуть розуміти, хто дійсно захищає свій дім та землю, а хто просто хоче загарбати чужу територію.

«Російська армія - це стадо овець, які змушені йти в наступ, виконувати злочинні накази й гинути за чужі амбіції та гроші. А ми захищаємо свою землю за власною ініціативою та покликом серця.  Я гордий тим, що я десантник. Часто ми першими приймаємо бій. 80-а окрема ДШБ робить велику справу: дуже багато територій вже звільнила та утримала. Мене бере гордість за це. Я задоволений бути частиною цієї бригади», - ділиться військовий.

До складу екіпажу Михайло входять молоді амбітні хлопці, які прагнуть досягти успіху в своєму житті. Вони вкладають всю свою душу у військову службу та всупереч обстрілам їдуть на позиції, вдивляються в небо та шукають маленьку цяточку в повітрі - ворожу ціль, щоб її виявити й ліквідувати.

«Я пишаюсь своїми побратимами, бо в них є бажання допомогти країні. Мені дуже сподобалося збиття російських найновітніших найпотужніших гелікоптерів КА-52, яким, нібито, немає аналогів у світ. Так про ці повітряні судна кажуть у РФ. У Вознесенську наші хлопці два таких літачки приземлили та довели, що навіть зі старої установки «Стріла-10» можна знищити ці гелікоптери», - розповідає десантник.

А ще Михайло хоче, щоб Україна процвітала. І вважає, що для цього треба працювати всім українцям, а не лише військовим. Він наголошує, що ми здобуваємо перемогу величезною ціною. Військовий втратив на війні не одного побратима, який любив життя. Тож обов’язок кожного українця – не забувати подвигів наших захисників.

Служба зв’язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.