Працював флебологом - лікував варикозне розширення вен. Також був ургентним хірургом. Зараз чоловік в складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади рятує життя наших десантників. Зізнається, з мінно-вибуховими травмами ніколи не працював у цивільному житті. Але за два місяці служби під Бахмутом вже адаптувався.

«Ці травмування схожі на наслідки ДТП або нещасні випадки з болгаркою чи циркуляркою. Подібні травми тут кожен день. До всього вже звиклося. Вечір, ніч - робота постійна. Я звик працювати уночі. Ми не втомлюємось. Ми відпочиваємо вдень або коли є час. Колектив у нас добрий. Працювати приємно, бо всі позитивно налаштовані. Настрій добрий, перемога точно буде за нами!» - відгукується лікар.

Чоловік вважає Донеччину гарною. Щоправда, ще нічого не встиг подивитися, крім стабілізаційного пункту, але той не засмучується. Каже, що пізнає красу Донеччини після перемоги.

«Мене мотивує, щоб ворог не прийшов до мого міста Львів та моєї хати. А також те, аби мої діти не йшли у майбутньому на війну. За Україну мусить кожен українець стати. І тоді буде перемога! Мені дають силу діти, дружина та батьки. А також випадки, коли я надаю допомогу і людина виживає. Загалом родина - це головне, за що ми тут стоїмо. А наша держава - це також родина», - говорить лікар.

Служба зв’язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.