Він - командир взводу, старший офіцер на батареї. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Зараз керує розрахунком - знищенням ворожих цілей. Скромний, дисциплінований та усміхнений військовий працює по окупантах із причіпної гаубиці Д-30 калібру 122-м. Каже, що травма не заважає йому нести службу, бо головне у його роботі - працювати мізками.

«За останній час ми працювали по живій силі - багато росіян поранили та вбили, а також уразили два міномети, знищили їх окопи та бліндажі. Тиждень тому ми випустили 130 снарядів за три доби. Ми майже не спали, бо окупанти зараз лізуть, як м’ясо, без техніки, маленькими групами, переважно вночі», - розповідає про вогневу роботу десантник.

Повномасштабна війна дістала його поблизу Миколаєва. 26 лютого він з побратимами прийняв свій перший бій - у 60 метрах були російські танки. Невдовзі військовослужбовці 80-ї бригади прорвалися до Вознесенська та зайняли вогневу позицію для ураження сил противника. А далі Олег, на той час вже командир взводу, отримав наказ - знищувати російські вертольоти з повітря та прикривати бригадну артилерійську групу.

«Я взяв з собою побратимів, які вміють користуватися «Іглою» та мають досвід збиття вертольотів. Ми зайняли позицію на 4-му поверсі багатоповерхівки. Я працював напряму з командиром артилерійської бригади. Він до мене зателефонував і каже, що до нас летять чотири вертольоти МІ-8 та два КА-52. Потрібно знищити за будь-яких обставин!» Я прийняв. У мого розрахунку було дві «Ігли» та два «Перуна». Ми знищили два КА-52. З МІ-8 почав висаджуватись десант. По нас стріляли касетними боєприпасами, які заборонені міжнародним гуманітарним правом. Я намагався з усіх сил врятувати своїх хлопців», - розповідає військовий.

Олег поділився історією свого поранення. У той момент разом з ним на позиції був старший лейтенант, начальник зв’язку, який не хотів тікати. Олег подумав про дітей цього чоловіка, адже у самого поки сім’ї немає. Тоді прикрив начальника собою та прийняв на себе весь удар касетним боєприпасом. Військовий отримав 5 осколкових поранень. Через тиждень він прокинувся в Одесі від слів: «Олеже, вставай! Треба знову починати ходити».

Першочергово військовий зателефонував до начальника штабу зі словами: «Заберіть мене назад». Після реабілітації десантник повернувся до виконання бойових завдань у складі своєї бригади. Невдовзі батарея Олега дуже добре відпрацювала під час Ізюмської операції: знищила колону ворожих самохідних установок 2С3, затрофеїла гармати 2С19 та «Урал-4320».

Служба зв’язків з громадськістю 80 окремої десантно-штурмової бригади.