«Ми продавлюємо передній край противника завдяки нашій силі, досвіду, підготовці та дронам. Тримаємо на контролі дії ворогів 24/7. Бачимо кожен їхній рух, і відразу знищуємо артилерією. Якщо окупант ховається в нору, то кидаємо з дрона гранату. І вони просто психологічно не витримують! Тільки голову піднімають – і їх відразу б’ємо!», – розповідає командир десантно-штурмового підрозділу Юрій.

Його побратим Олександр каже, що штурмувати краще, ніж сидіти в бліндажах.

«У нас професійні командири, вони пояснюють, як виконати задачу, тому сумніви під час штурмів – відсутні. Просуватися звісно ж важко, тим паче у лісистій місцевості, через кущі нічого не видно, і кожен рух чує противник. росіяни сидять в норах. Підходимо впритул до ворога й знищуємо його. На цьому напрямку ми постійно просуваємось все далі й далі», – зазначає десантник.

Наймолодший 19-річний Юрій зізнається, що під час крайнього штурму позицій противника йшов спокійно, страху не мав. З його слів, керувався іншим інстинктом – діяти чітко та впевнено, швидко реагувати та влучно вести вогонь по противнику.

«Я пішов на контракт, хотів служити саме в десантно-штурмовому підрозділі. Взяв приклад з хрещеного. Я прийшов до командира і сказав, що хочу брати участь в штурмових діях. Не допускав спочатку. Але я переконав його, бо не хотів сидіти в тилу, прагнув з хлопцями йти вперед! Перший штурм був для мене легким. Ми «взяли» ліс спокійно, без втрат, були навіть багато полонених. І руки не тремтіли, не боявся, йшов спокійно», – поділився Юрій.

Також воїн розповідає, що його батько також воює, всією родиною захищають України. Наразі у нього є одна мета – це знищувати загарбників та повністю звільнити від них окуповані території. Але ніколи не розповідати своїм майбутнім дітям про війну.

Служба зв’язків з громадськістю 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ.