Загальна маса установки 1810 кілограм, вибухова речовина важить 1380 кілограм.

«Хлопці поставили «урку» на «мотолигу». Першої ночі ми занесли 18 канатів на 200 метрів під прицільними обстрілами. Гатили по нас з СПГ, 120-мм міномета, АГС, танка. Над головою розривалися снаряди зі шрапнеллю. Ми поверталися на світанку. Відійшли, бо був дуже сильний артобстріл. Другої ночі нам не дали працювати. А на третю ніч було таке враження, що вся артилерія Бахмута спрямована на цей шматочок. Бахмут тоді мовчав, а по нас безупину стріляли. Були поранені. Хвилин двадцять ми не могли вийти з бліндажа, щоб їх евакуювати. Ми відійшли, щоб знову повернутися» - розповідає сапер Роман.

Бійці згадують, щона п’ятий день вдалося успішно виконати бойове завдання. Наші бійці кинули вибухівку на позиції ворога.

Штурмовики почувають себе безпечніше, коли саперно-інженерні підрозділи розміновують або заміновують передній край. За успішне виконання задач наші сапери вдячні своєму командиру. Він разом зі своїми бійцями ходить на «нуль» та в сіру зону, щоб вбити якомога більше російської орди.

«Командир нас тренує дай Боже! Ми можемо й по болотах лазити, і на деревах висіти, і літати, якщо треба буде, він нас навчить. Високе звання не дозволяє командиру ходити на передову, а він ходить ще далі. Показує нам приклад, як треба працювати», - говорить військовий.

Захисники зізнаються, що усім страшно, але цивільним в тилу слід не падати духом, а готуватись доєднатися до Збройних Сил України.

«Не так тут страшно, як може здаватися. Безумовно, це війна, тебе можуть вбити. Ми це розуміємо. Але ми всі прийшли сюди захищати наших батьків, дітей, жінок. Хлопці, ставайте до спільного строю, бо в кожного є діти та жінка. Тут не треба нічого боятися. Бійтесь, що російські окупанти прийдуть до вас до хати, виженуть вас, зґвалтують жінку... Приходьте до нас, ми навчимо вас вбивати ворога, виживати й наближувати перемогу», - говорить український оборонець.

Служба зв’язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.