Ольга – бойовий медик однієї з рот десантно-штурмового батальйону 80-ї бригади.  У цивільному житті займалась родинним бізнесом з чоловіком. Свою справу подружжю довелося залишити через російське вторгнення. Чоловік пішов на війну в 2014 році. Ольга також поривалась, але не могла залишити дітей.

Ольга забирає поранених з бойових позицій та везе до найближчого пункту евакуації. Відстань до ворога складає подеколи кілька десятків метрів.

«Це місто - найскладніше, що ставалося зі мною. За пораненими ми виїжджаємо БТРом прямо на позиції. Обстріли безперервні. Росіяни стріляють з кулеметів з вікон. Якщо бачать бронетранспортер, то ціляться з міномета. Наші водії найкрутіші, бо вчасно оминають снаряди. Нам не вистачає броньованого медичного евакуаційного транспорту. У БТР до 10 людей може влізти. Лежачий може тільки один бути, а всі інші мають сидіти. Вивозимо на бронемашині поранених разом з полеглими», - зізнається Ольга.

Найголовніше в її роботі - вчасно зупинити кровотечу й довезти до медиків. У військових багато кульових та осколкових поранень.

«Найтяжче було - це 5 поранених одночасно. Мені їх по одному підтягували в укриття. Командир відділення був поранений в легеню. Він тримався добре, навіть прикривав нас з автомата! Один був тяжкий лежачий з посіченими руками й ногами, пошкодженою легенею. Дяка Богу, всі вони живі. Згодом один військовий в мене на руках загинув. Осколок прилетів прямо в гараж та зачіпив сонну артерію. Я намагалась затискати артерію на шиї… Але в мене нічого не вийшло. Я дуже не хочу більше втрачати своїх побратимів», - згадує бойовий медик.

Ольга рятує всіх українських військових, а не тільки львівських десантників. Кожного заспокоює по-різному. Допомагає просто говорити з ними та тримати за руку. Коли надає першу медичну допомогу, бійцям боляче. Вони кричать, сваряться, б’ються деколи. А потім телефонують з госпіталів та щемко дякують за врятовані життя.

Самій військовослужбовиці допомагають триматися її побратими:

«Це найкрутіша бригада. На війні також є хороші моменти, коли нас вивозять на відновлення, коли ми жаримо шашличок, сміємося, святкуємо наші дні народження. Ми тут просто цінуємо кожну мить. Мої побратими сильні й мужні. Вони мене дуже оберігають. Ніколи такого не було, щоб ми кинули когось у розпал обстрілу. Ми тримаємось один за одного», - розповідає Ольга.

Оборониця зауважує, що українцям варто було б готуватися боронити Батьківщину зі зброєю в руках з перших днів повномасштабного наступу.

«Якщо люди масово виїжджатимуть за кордон, нічого у нас не вийде. Хлопців на передовій треба міняти, бо вони дуже втомлюються психологічно та фізично. Народ, готуйтесь до війни, міняйте військових та не бійтеся свого страху. Переборює страх підготовка та досвід. Ціна перемоги дуже тяжка. Ми втрачаємо найкращих людей кожного дня. Осягніть це якомога швидше і дійте», - наголошує військовослужбовиця.

Служба зв’язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.