Сьогодні, 28 березня, свій 75-й День народження відзначає Правлячий Архиєрей Сокальсько-Жовківський Кир Михаїл (Колтун).

Незважаючи на поважний вік, кожен його день сповнений активної, натхненної Богом праці. Знаходить час і потребу завше бути там, де його чекають, де йому довіряють.

З 1997 року, а це вже понад двадцять років, владика Михайло відповідає за військове капеланство української армії від Української греко-католицької церкви. Також двічі обраний на голову Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України. У часі війни ще більше уваги приділяє капеланству, бо знає, наскільки важливою є духівнича підтримка Новіт­ніх Героїв. З 2006 року він носить титул єпископа Сокаль­сько-Жов­ківського. При­значений на керів­ника Департаменту вій­ськового капеланства Патріар­шої курії УГКЦ.

«Ми й самі бачимо, яким необхідним є військовий капелан, котрий би духовно супроводжував вій­ськових. Адже їм потрібен священик, який би допоміг їм бути відважними, особливо тоді, коли життя знаходиться на межі», – каже владика. 

Під його керівництвом активізувався волонтерський рух, екологічні ініціативи. Знаходить час і для поезії, не лише багато читає, але й створює свої щирі, сповнені любові до людей, вірші. Днями побачить світ ще одна його поетична збірка.

«Життя – це світ, в якому ми живемо.

Його сприймати треба як життя.

Цей світ-життя належиться любити.

І відкривати в собі його щодня» – Владика Михаїл Колтун.

«Владико, дякуємо за Вашу мудрість і розважливість, за щирість і любов та плідну працю на благо Церкви Христової та України! Нехай Господь обдаровує Вас Своїми найщедрішими ласками, і дарує Вам здоров’я тілесне і міцність духовну, благодать та довголіття, а Пресвята Богородиця завжди буде Вашою заступницею і помічницею.

Многії і благії літа, Владико!», – привітали Владику Михайла в департаменті з питань культури, національностей та релігій Львівської ОВА.

Довідково.

Народився у селі Полоничі (Бузький район, Львівська область) у християнській родині Павла Колтуна та його дружини Станіслави, із роду Крет.

Навчався у Львівському технікумі промислової автоматики, да­лі – служба на флоті. Навіть встиг попрацювати на заводі залізобетонних виробів. А свою мрію, свій життєвий вибір здійснив аж у 1975-1981 роках, коли навчався у підпільній духовній семінарії. У 1981 склав монаші обіти.

Читайте також: Для дітей військовослужбовців у Львові відкрили «Простір Сміливих»