На момент початку повномасштабної війни він жив у Стокгольмі. Але плани різко змінились, бо ворог прийшов на його Батьківщину. Орест вже воював в АТО у 2015-2016 роках.

Чоловік почав службу у бригаді львівських десантників як солдат, а став командиром взводу інженерної розвідки. Український військовий отримав поранення під Попасною – підірвався на мінному шлагбаумі, але пролікувався та повернувся назад до побратимів.

Основний напрямок його роботи зараз – район Кліщіївки на Донеччині. Ворог прощупує, де можна прорватися. Сапер робить все для того, аби убезпечити наших оборонців та штурмовиків на передньому краї.

«Сапер завжди рухається із штурмовою групою та відкриває прохід, а під час оборони заходить на непідконтрольну нашим військам територію, щоб захистити десантників, які першими зустрічають ворога. Тому доводиться бути і штурмовиком, і розвідником. Сучасна війна з усіх піхотинців також зробила і штурмовиків, і розвідників. Війська модернізувалися», – розповідає Орест.

Орест зауважує: противник поводить себе максимально нечесно в бойових діях. Оскільки земля не їхня, ворогів мало цікавить, що тут залишиться і хто постраждає.

«Вони залишають нам багато сюрпризів. Росіяни часто використовують касетний спосіб мінування – хаотично накривають певну ділянку протипіхотними та протитанковими мінами. Ні противник, ні ми не знаємо точне місце їх знаходження. Людина може натрапити на них будь-коли. Контролювати це нереально. Після перемоги нам доведеться немало попрацювати, щоб розмінувати наші землі.

Російські окупаційні війська також йдуть в штурми по декілька разів в день. Прощупують, де можна пролізти… Вороги часто сунуть вперед, навіть не знаючи, що попереду вже немає їхніх позицій. Успіхів у них немає, бо ми стоїмо на тих самих рубежах та постійно встановлюємо мінні загородження», - повідомляє командир взводу інженерної розвідки.

Служба зв'язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗС України.