Запідозрити нервову анорексію у дитини можна через певні ознаки. Перш за все, це зміни у поведінці: обмеження їжі, страх набрати вагу, спотворене сприйняття ваги та форми тіла, надмірні фізичні навантаження, очисні дії «застосування сечогінних та послаблюючих препаратів, самовикликана блювота, зниження маси тіла і, як наслідок, загальна слабкість, незвична втома від фізичного навантаження, біль у животі, закрепи, аменорея.

Найчастіше на анорексію страждають дівчата, проте серед хлопців така проблема теж існує. Перед початком терапії проводять диференційну діагностику з іншими захворюваннями, які можуть проявлятися втратою ваги: хронічними інфекціями (туберкульозом чи синдромом набутого імунодефіциту), неконтрольованим цукровим діабетом, запальними захворюваннями кишківника, новоутвореннями тощо.

«Причиною розвитку хвороби можуть стати сучасні тенденції, мода та інші стереотипи нав’язані суспільством. А також негативний вплив сім’ї: занадто великі вимоги до зовнішності дитини або навпаки емоційна недбалість, відсутність підтримки, надто жорстка критика. Усе це негативно впливає на ще несформовану дитячу чи підліткову психіку. Щомісяця ми виявляємо до 8 нових випадків анорексії. Переважно це дівчатка 12-16 років. Проте нерідко хворобу діагностуємо і в десятирічних. Нервова анорексія провокує важкі ускладнення: серцево-судинні, гінекологічні, ендокринологічні, ниркові, шлунково-кишкові, легеневі, гематологічні та дерматологічні. Тому пацієнтів із нервовою анорексією спостерігає дієтолог, психіатр та консультує мультидисциплінарна команда фахівців Центру», - зазначила педіатр Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру Христина Гордій.

Лікування анорексії тривале і поступове. Нерідко хворі з анорексією потрапляють у реанімацію, бо звертаються до фахівців на пізніх стадіях, коли дефіцит ваги стає критичним. Тому медики радять батькам звертатись до фахівців, якщо вони помічають різкі зміни у харчуванні та поведінці дитини.