Сергій та Дмитро - батько й син, які разом захищають Україну у лавах 103-ї окремої бригади тероборони. Маючи за плечима досвід військової служби, чоловіки без вагань стали на захист рідної землі.

Сергій свого часу прослужив в українському війську 20 років, після чого вийшов на пенсію. Та коли розпочалось широкомасштабне вторгнення рф на нашу територію, він вирішив знов стати до лав ЗСУ.

«Після знайомства з командиром бригади в мене було позитивне відчуття і впевненість в тому, що у цій бригаді буде все гаразд, ми усе подолаємо. Згодом перебуваючи у смузі ведення бойових дій до мене приєднався син. Побоювання були, бо завжди переживаєш за своїх дітей, але ситуація така, що всі хто може тримати зброю в руках має стати на захист України і дати відсіч агресору. Вдома звичайно переживають, але мені легше з думкою, що син поруч. Оскільки він мав на той час тривалий досвід військової служби, я особливо не переживав. Вибір він зробив правильний, все буде добре», - пригадує батько.

Дмитро зізнається, що служба разом з батьком йому подобається. А після перемоги він планує пов’язати своє життя з військом.

«Мій батько – позитивна людина, побратими його поважають та цінують. З того, що найбільше запамʼяталось - це ракетний обстріл. В нічний час було три прильоти по населеному пункту де ми знаходились. Вперше бачив такі глибокі вирви і щоб настільки великі шматки мерзлого грунту вирвало із землі і так далеко порозкидувало. Це було перше знайомство для нас обох із такого роду обстрілом», – розповідає син.

Батько з сином підбадьорують один одного добрим словом та усмішкою. Намагаються підібрати такі слова, щоб вони зарядили енергією і не давали впадати у відчай.  

«В мене внучка вже є, але я хочу щоб внуків було більше. Якщо колись вони захочуть стати до лав Збройних Сил України я буду тільки за. Армія, яка виграє війну з росією буде найкраща армія в світі!», - наголосив Сергій.