24 лютого він повернувся з роботи з Києва у рідне місто Бахмач на Чернігівщині. Побув кілька годин вдома, потім сказав дружині, що йде по цигарки, а сам пішов до військкомату.

Спочатку Сергій боронив рідну Чернігівщину у складі місцевої територіальної оборони. Далі Бахмут, де захисник повоював два тижні, а 20 грудня 2022 року отримав поранення.

Сергій не любить згадувати цей день: траншея, розірваний бронежилет після прильоту міни, сам понівечений, а поруч — загиблі побратими, яким ішов на допомогу.

Далі були стабілізаційний пункт і боротьба за життя. Дві ампутації лівих кінцівок, три реампутації ноги, і уламок в двох сантиметрах від серця. А вдома чекала дружина, яка носила під серцем третю дитину. Її вберігали від хвилювання, тож не повідомляли про травми чоловіка. Сергій наважився розповісти коханій про поранення лише через два тижні, коли його вже стабілізували.

Далі – місяці лікування та реабілітації, бюрократична тяганина, та попри все – регулярні заняття спортом. Сергій відмовився від електричного крісла й обрав колісне, бо звик все робити сам.

Під час реабілітації в центрі «Галичина», Сергій заповнив заявку в Superhumans Center.

В день відкриття центру вони приїхали до клініки із дружиною Наталією. Тоді ж Сергій вперше взяв на руки свого синочка Даміра. Таке ім’я обрав йому саме тато. Воно означає «той, хто несе мир».