Хлопець з 18 років служить в лавах ЗСУ, а бажання захищати свою країну у нього з’явилось ще в школі. Тому його шлях до мрії пов’язаний саме з поверненням до своїх побратимів, з можливістю знову стати на захист України.

У вересні 2016-го Віталік поїхав на передову в Донецьку область як водій-механік БМП у складі бойової частини. Через два роки «на нулі» хлопець отримав наскрізне кульове поранення в грудну клітку – відпрацював ворожий снайпер.

«Фактично я сам реабілітувався, бо тоді не було реабілітації. Я навіть часом дивуюся, що зараз хлопці деякі лежать і не цінують того, що є. Вони думають, що так було завжди, бо так повинно бути. Але я застав той час, коли навіть натяку на таке не було – ні психологічної реабілітації, ні фізичної. Взагалі ніякої».

24 лютого 2022 року хлопець був в Польщі, але вже о 4 вечора цього дня сидів в автобусі в Україну. Одразу з автобуса, ранком 25-го лютого, він пішов в місцевий військкомат в Житомирській області. А через два дні вже в складі бойової частини виїхав на позиції для стримування ворога в Житомирській області.

В боях на Сході, під час танкового штуруму, Віталік втратив руку.

«І тільки ми виходимо на вулицю – перед нами падають касетні снаряди. Медику посікло дві ноги, мені прилетів осколок в гомілку. Але я цього навіть не відчував, враховуючи що в мене теліпалася рука» – згадує він.

Потім було лікування, адаптація до життя superлюдини та реабілітація, що й досі триває. В межах лікування у Superhumans Center Віталік їздив до Мюнхена в офіс OpenBionics та вже отримав біонічний протез їхнього виробництва. Хлопець швидко освоїв взаємодію з рукою та демонструє колосальні результати.