«У момент повномасштабного вторгнення я зрозумів, що повинен піти, бо хто як не ми – люди з державницькою, патріотичною позицією. Пішов добровольцем на Львівщині, у своїй рідній Дрогобиччині, звідки я і є родом. В тероборону я мобілізований 1 березня. Пам’ятаю, у черзі до військкомату простояв близько 10 годин», – розповідає воїн.

Деякий час перебував на Львівщині, у пункті постійної дислокації. Згодом, тероборонівця чекала Донеччина.

«Людей нічого так не об’єднує як біда, яка прийшла в наш дім. Пригадую, 111 днів перебував на «нулі» разом із побратимами. Це спонукало нас, зовсім чужих людей, прикривати один одному спину та підставляти плече, коли це необхідно, стати на захист Батьківщини як одна сім’я», - наголосив Назар.

Назар Жолобович мріє повернутися до звичайного життя. Каже, що людина повинна займатися тим, що добре вміє, а він багато вклав сил та часу у свою професію. А поки він в очікуванні перемоги.