«Таємниці Дрогобицької ратуші» – одна з 12 найкращих театралізованих екскурсій України, яку головні ведучі Андрій Юркевич та Іван Дьорка зараз не проводять. Саме 24 лютого вони пішли у військкомат, а згодом – на війну.

«Зовсім ніколи не міг собі уявити, що буду військовим, візьму до рук зброю. Навчуся з неї не тільки стріляти, але й з її допомогою виживати», - ділиться враженнями Андрій Юркевич, екскурсовод, краєзнавець, актор і журналіст.

Зранку 24 лютого, коли почалась війна, він їхав у студію, де мав, як звично, провести радіоефір. Чоловік зізнається, що то був найважчий час у його радіокар’єрі, бо не знав, що має говорити слухачам. У нього було таке відчуття, що світ завалився.

Після годинного ефіру пішов у військкомат. А вже 25 лютого був у казармі. Після двох місяців навчань безпосередньо опинився у зоні бойових дій.

«Треба сказати, що не відчуваю себе якимось героєм, який потрапив на війну і щось там зробив важливого. Я просто ходив в наряди, сидів на бойових позиціях і цей досвід в жодному разі не є такий героїчний. Але життя змінилося кардинально», – зазначає Андрій.

Він воював на Донбасі. До війни там не бував і його приємно вразила ця територія.

«Донбас – це те, що залишиться в моїй голові назавжди. Ця природа, земля чорна, родюча і дуже сильна. Там гарний клімат, неймовірні простори. Раніше Донбас асоціювався лише з териконами, що це якась мертва земля шахтарів, якась антиестетика. А насправді там все по-іншому. Я служив у містечку, де був заповідник з крейдяною флорою. Це якісь дуже неймовірні речі, які потрібно досліджувати і в сенсі туристичному. Це був той момент, коли потрапляєш на війну і розумієш наскільки твоя країна є крутою», – зауважує Андрій Юркевич.

Зараз чоловік перебуває вдома і намагається повертати себе до цивільного життя.

Ігор Дьорка теж навідувався до рідних, але знову повернувся до побратимів із 103-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ, де виконує бойові завдання у визначеному районі.

На його думку, ми обов’язково переможемо ворога та виженемо московітів з наших земель. Каже, що українці все роблять правильно і згуртовано. І спільні зусилля обов’язково принесуть очікувану перемогу та позитивний результат.

Своїм рідним та друзям солдат переказує вітання і просить не турбуватися, адже тут про нього дбає «друга родина». Так воїн шанобливо називає свій підрозділ.