Як розповіла директор інтернату Ганна Надяк,  з початком повномасштабного вторгнення російських військ на Україну стало зрозуміло, що необхідно створювати додаткові місця, бо скоро наших підопічних стане більше.

“26 березня до нас прибули  тридцять чоловіків із Бахмутського психоневрологічного інтернату в супроводі медичної сестри. Через 10 днів за сприяння волонтерів Товариства Червоного Хреста, дев'ятнадцять підопічних виїхали в Італію, ще дев’ятеро у Латвійську республіку. В Монастироцькому інтернаті залишилося двоє підопічних з Бахмута. 

А 6 квітня привезли ще двох підопічних Бахмутського інтернату, які перебували на лікуванні у Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні. Один з чоловіків до війни  гостював у матері в Італії. А коли прийшов час повертатися в Бахмутський інтернат, усіх його мешканців евакуювали. Мама привезла сина в Монастироцький інтернат. Чоловік зрадів зустрічі з давніми друзями, з якими товаришував в попередньому закладі. 

Згодом із Таврійського психоневрологічного інтернату, що в Запорізькій області, до нас прибули 20 чоловіків в супроводі медичних сестер” - пригадує Ганна Михайлівна.

18 травня у супроводі медбрата прибули шестеро чоловіків із Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру, яких евакуювали з небезпечного Лисичанська.

До цього хлопці були на лікуванні у Лисичанській обласній психіатричній лікарні: хтось з них продовжував групу по інвалідності, хтось проходив обстеження після АТО, а хтось перебував на черговому лікуванні. Про пережиті жахи війни розповідають неохоче. Перший час боялися кожного підозрілого звуку й шуму, та поступово заспокоїлися.

Про підопічних дбають 93 працівники, серед них лікар, 8 медсестер та 43 молодших медсестер. Надають кваліфіковану медичну допомогу, сприяють соціалізації.

Для кожного розробили та працюють за індивідуальною програмою реабілітації. 

На сьогодні в житлових корпусах немає вільних кімнат. До того ж переобладнали й нежилі приміщення. Підопічних забезпечують чотирьохразовим харчуванням, одягом, медикаментами, постільною білизною.

Для покращення психоемоційного стану мешканців проводять бесіди, а також з ними працюють психологи Благодійного фонду «Право на захист». 

У супроводі працівників інтернату, чоловіки, що мешкають в інтернаті, мають можливість виходити до магазину. Разом із соціальним працівником та культорганізатором хлопці відвідують Святе джерело, яке знаходиться неподалік інтернату. 

Щодня усі охочі доєднуються до загальної молитви за мир в Україні.