Коли люди мовчали, отець Маркіян Шашкевич говорив попри усі можливі ризики та заборони. Його думки про духовність та національність і сьогодні залишаються актуальними для усіх нас, які виборюємо свою незалежність у вогні війни.

Отець Маркіян Шашкевич – «Будитель» народного духу, галицький пророк, письменник, поет, священник, культурний та громадський діяч, талановитий перекладач та мислитель, ідеї якого залишили свій яскравий відбиток на свідомості багатьох поколінь.

«Сьогодні, перебуваючи тут біля могили отця Маркіяна Шашкевича, входячи у ще один ювілейний рік пам’яті його відходу до вічності, ми розуміємо, що не буває випадковостей. У світлі воскресіння ми можемо переживати та досвідчувати життя усіх пророків, які з’являлися у важливий час, які пророкували, які говорили, яких не розуміли, яких били і каменували, але вони були голосом Божим. Пророки, які провіщали те, що Господь Бог хотів сказати до нашого народу. І ось одним з таких пророків є, без сумніву, отець Маркіян Шашкевич. Я вірю, що Господь Бог вже прийняв у свої обійми отця Маркіяна Шашкевича, а наша молитва за нього і вічна пам’ять, яку ми йому сотворимо, буде тією лептою, тими краплинками, які збільшать цей океан любові до України, до української мови, до української писемності», – зазначив адміністратор парафії Святого Духа УГКЦ, що в приміщенні Святодухівської дзвіниці та музею «Русалки Дністрової», о. Павло Дроздяк.

Довідково:

Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада в селі Підлисся (тоді Золочівського округу, Королівство Галичини та Володимирії, нині Золочівський район) в сім'ї греко-католицького священника. Навчався у початковій школі в Білому Камені, міській нормальній школі (закінчив 1823 року) та домініканській гімназії (1823—1825) у Львові, Бережанській гімназії (тут якийсь час входив до однієї з польських таємних організацій). Шашкевич був вільним слухачем Львівського університету.

1836 року виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії перед представниками духовної влади, запрошеними гістьми. 14 жовтня того року в соборі Св. Юра виголосив свою проповідь (водночас з Юліяном Величковським в Успенській церкві, Миколою Устияновичем — церкві св. Параскеви). Через те, що ректор Телеховський не дозволив би цього, подав йому текст, укладений польською мовою.

1838 року закінчив Львівську духовну семінарію. За даними Романа Горака, висвячений 20 травня 1838 митрополитом Михайлом Левицьким. 

Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь, яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях.