Мавпячу віспу спричинює вірус, який належить до сімейства вірусів віспи, хоча він менш заразний, а хвороба протікає у легшій формі, ніж звичайна віспа. Вірус вперше ідентифікували у мавпи, яка жила у неволі, а з 1970 року окремі спалахи інфекції реєстрували у 10 африканських країнах.

У 2003 році у США стався перший спалах за межами Африки. Пацієнти підхопили хворобу від тісного контакту з луговими собаками, які заразилися від дрібних ссавців, завезених у країну. Загалом зареєстрували 81 випадок, але жоден не був смертельним.

У 2017 році в Нігерії стався найбільший спалах мавпячої віспи. Тоді зафіксували 172 підозрюваних випадків, 75% жертв були чоловіки у віці від 21 до 40 років. Вірус циркулював у віддалених частинах країн Центральної та Західної Африки, поблизу тропічних лісів.

Існує два основних штами вірусу - західноафриканський і центральноафриканський. Мавпяча віспа передається через тісний контакт з інфікованою людиною. Вірус може потрапити в організм через пошкоджену шкіру, дихальні шляхи або через очі, ніс чи рот.

Раніше її вважали інфекцією, яка не передається статевим шляхом, але вона може передаватися при прямому контакті під час сексу.

Вірус мавпячої віспи можна також підхопити від інфікованих тварин, як-от мавпи, щури та білки, або через заражені вірусом предмети - постільну білизну та одяг.

Початкові симптоми включають лихоманку, головний біль, набряки, біль у спині та у м'язах. Після зниження температури може з'явитися висип, який часто починається на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла, найчастіше на долоні та стопи. Висип, який може дуже боліти та свербіти, змінюється та проходить різні стадії, після чого утворюється струп, який пізніше відпадає.

Ураження можуть залишити рубці. Інфекція зазвичай зникає сама і триває від 14 до 21 дня.

Уражена людина повинна бути госпіталізована та ізольована.

Як захиститися?

Центри із контролю та профілактики хвороб США оприлюднили низку рекомендованих заходів, які можуть сприяти запобіганню зараження вірусом мавпячої віспи:

• Уникати контакту з тваринами, які можуть мати вірус;
• Уникати контакту з будь-якими матеріалами, як-то постіль чи речі, які були у контакті із хворою твариною;
• Ізолювати інфікованих пацієнтів на 21 день;
• Дотримуватись гігієни рук після контакту з інфікованими тваринами або людьми, мити руки водою з милом або використовувати дезінфікуючий засіб на спиртовій основі;
• Користуватись засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) під час догляду за пацієнтами.