Учора, 21 серпня, у Львові, в Будинку офіцерів, відбувся показ моновистави «Танго капелана» — театральної постановки про досвід війни, духовну стійкість та складні моральні вибори, які постають перед військовослужбовцями та військовими капеланами.

У центрі сюжету — військовий капелан, який перебуває поруч із захисниками України у найскладніші моменти: перед боєм, після втрат, під час страху, виснаження, сумнівів та невизначеності. Водночас вистава показує капелана не лише як представника церкви, а як людину зі своїми переживаннями, переконаннями та внутрішніми конфліктами.

Однією з центральних тем постановки стала моральна дилема щодо права капелана взяти до рук зброю. Через особисту історію головного героя автори пропонують глядачам замислитися над сутністю віри, відповідальністю, людяністю, обов’язком та межами особистого вибору під час війни.

«Вистава не підказує, яка відповідь правильна. Вона нагадує, що кожне рішення має свою ціну. Дякую автору тексту Роману Онишкевичу, режисеру Андрію Сніцарчуку та Ярославу Нудику, який зіграв роль капелана, – за те, що не оминаєте незручних тем, не згладжуєте гострих кутів і говорите про важке із болем, різкістю та чорним гумором. Як кажуть самі оборонці, такий гумор точніше за серйозні слова передає те, що відбувається з людиною на війні. Дякую за чесну розмову про капелана на війні», - зазначив голова Львівської ОДА Максим Козицький. 

«Танго капелана» говорить про війну гостро й по-людськи. У виставі є біль, фронтова іронія, чорний гумор та моменти, коли сміх стає способом вистояти й не зламатися. Це історія про віру, яка проходить перевірку реальністю, та людей, які продовжують триматися навіть тоді, коли не мають готових відповідей.

Головну роль у виставі виконав український співак, учасник формації «Піккардійська терція» Ярослав Нудик. Автор тексту — Роман Онишкевич, режисер — Андрій Сніцарчук, композитор — Тарас Терлецький, художниця-постановниця — Оксана Радкевич.

Після показу відбулося обговорення вистави за участю її творців, військовослужбовців, військових капеланів та представників громадськості.

Постановка стала простором для відкритого діалогу про вплив війни на людину і суспільство, роль духовної підтримки військовослужбовців та важливість збереження людяності в умовах збройної боротьби.