Стан дівчинки після народження медики оцінили як задовільний. Відбувся контакт «шкіра до шкіри», розпочато грудне вигодовування. Але на 7-му годину життя неонатологи зафіксували погіршення стану немовляти: млявість, знижені смоктальний рефлекс та перистальтика. Дитина зригувала шлунковим вмістом з домішками зелені, а її живіт збільшився.                    

Немовля доправили у відділення інтенсивної терапії новонароджених з неонатальною хірургією — з підозрою на кишкову непрохідність.

Рентгенографія з контрастом підтвердила діагноз. Медики виявили у дівчинки вроджену аномалію розвитку кишківника — синдром Ледда. Це вроджена аномалія розвитку кишківника. Він і спричинив непрохідність.

У нормі під час внутрішньоутробного розвитку органи дитини здійснюють складний поворот і фіксуються у правильних позиціях. При синдромі Ледда цей процес зупиняється або йде не так. В результаті виникають тяжі й ризик завороту, що загрожують життю немовляти.
Єдиним шляхом порятунку Мії була хірургічна корекція. Дитину успішно прооперували й відновили прохідність кишківника. Втручання тривало майже дві години.

Ще декілька днів після операції дівчинка перебувала на респіраторній підтримці. Спершу їй забезпечили ентеральне харчування, далі ж Мія отримувала грудне молоко під ретельним контролем обводу живота та шлункового залишку.

На 15 добу пацієнтку перевели до відділення постінтенсивного догляду новонароджених і виходжування недоношених дітей Центру для подальшого лікування й дообстеження, а вже за два дні малеча перебувала в палаті разом з мамою.
Їй провели необхідну діагностику: нейросонографію, УЗД внутрішніх органів, ЕХО-КГ серця.

Коли стан дитини поліпшився й вона додала у вазі до 3110 г — Мію з мамою виписали додому.