Наталія народилася у Львові. Під час Революції Гідності вона активно волонтерила — сортувала медикаменти, які передавали до Києва для потреб майданівців. Із початком повномасштабного вторгнення росії без вагань стала на захист держави разом із батьком і братом.

«Там медиків не вистачає, а я стільки всього знаю…» — сказала вона рідним, ухвалюючи рішення йти на фронт.
Захисниця служила керівницею фельдшерського пункту 218-го окремого батальйону 125-ї окремої важкої механізованої бригади. Побратими знали її за позивним «Вітамінка». Бойовий шлях розпочала на Харківщині, згодом виконувала завдання на Сумщині та Донеччині. У Бахмуті, Часовому Яру та Костянтинівці вона рятувала життя українських воїнів, надаючи допомогу в найгарячіших точках фронту.
Окрім служби, Наталія активно підтримувала військових і медиків — організовувала збори, закуповувала дрони та необхідне спорядження. Дбала і про покинутих тварин у зоні бойових дій — котів і собак, яких згодом прилаштовували у підрозділи.
Поховали захисницю на Полі почесних поховань Личаківський цвинтар у Львові.
Посмертно Наталію Депу нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава Героїні.