Дуже дякую, шановний Антоніу, шановна Урсуло!

Шановні лідери!

Я вдячний вам за увагу до України та за підтримку, яка допомогла нам урятувати стільки життів із 2022 року. Ми всі пройшли довгий шлях, і так, було чимало, справді чимало, викликів і сумнівів. Але факт залишається фактом: Європа багато чого досягла, а Путін не зламав Україну і не змусив Європу виглядати лузером.

І фактично в усіх важливих питаннях, де Європа відстоювала себе, свій спосіб життя та Україну, Європа виявилася правою і досягла реальних результатів. Росія програла буквально в усьому, що вона намагалася використати, щоб залякати чи зламати нас, зламати Європу.

І Європа демілітаризувала російську газову зброю – континент більше не дозволяє Москві маніпулювати ним за допомогою енергоносіїв. І це історичне досягнення, на мою думку, – те, що лише кілька років тому здавалося майже неможливим. Росія сподівалася, що оборонна підтримка Європи для України та зростання європейської оборонної промисловості обваляться, але цього також не сталося. Росія раділа та сподівалася на політичний крах Європи, коли змінювалася американська адміністрація, але Росія знову зазнала невдачі. Керівництво Євросоюзу та лідери багатьох країн зробили все необхідне, щоб захистити інтереси Європи. І Європа навчилася нейтралізувати токсичні політичні сили, які Москва роками фінансувала, щоб розділити й послабити ЄС. І так, російська пропаганда ненависті все ще існує, особливо в соціальних мережах. Але вона не зламала найважливішу мережу, яка тримає Європу разом, – мережу солідарності. Солідарності, яка живе не тільки в офіційних установах чи серед лідерів, а й у людських серцях.

Переважна більшість європейців усе ще вважає, що тільки Росія винна в цій війні. І, звісно, дехто у Європі досі із задоволенням літає до Москви. Але, будьмо чесними, більшість європейців розуміє: зрада моральних цінностей і європейських інтересів на користь Москви ніколи не стане головним європейським трендом. Це завжди буде справою аутсайдерів, а не справжніх лідерів.

Шановні друзі!

Якщо ми всі досягли так багато, то як Європейський Союз може зараз зламатися? І як може переможцем стати Росія?

Рішення, яке тепер лежить на вашому столі, – рішення про повне використання російських активів для захисту від російської агресії – є одним із найчіткіших і найбільш морально обґрунтованих рішень, які тільки можна ухвалити. Це рішення є відображенням усього, що ми говорили, думали та, що найважливіше, відчували щодо цієї війни впродовж багатьох років. Не тільки ми, а й сотні мільйонів європейців. І ніхто ніколи не зможе пояснити їм або людям, що живуть в українських містах і наших українських селах, зруйнованих російськими бомбами й наступами, чому використання російських грошей для відбудови цих домівок є чимось неправильним. Ніхто ніколи не зможе пояснити українській дитині, чиї батьки загинули в цій війні, що це не вина агресора і що він не має зіткнутися з наслідками. Навіть найкращі промови й відео Віктора не зможуть переконати цю дитину, що Путін не винен. Ніхто ніколи не зможе пояснити європейським виборцям, чому Європа має повернути Путіну 200 мільярдів євро після всього, що він зруйнував, і після всіх важких рішень, які Європа мусила ухвалити через його війну.

Так само як конфіскують гроші у наркоторговців і вилучають зброю в терористів, активи Росії мають бути використані для захисту від російської агресії та відбудови того, що було зруйноване, саме зруйноване, російськими атаками. Це етично. Це справедливо. І це правомірно – підтверджено оцінкою численних спеціалістів.

Це рішення має ухвалити Європа, а не хтось інший, хто тисне на Європу або знову намагається продати європейські інтереси в Москві. І якщо – або коли – буде ухвалене це рішення про повне використання російських активів для захисту від російської агресії, то, як і у випадку з іншими, попередніми сильними рішеннями Європи, згодом для всіх стане очевидним, що це був правильний вибір, який зробив Європу сильнішою.

Я хочу дуже чітко заявити: якщо найближчим часом війна не закінчиться дипломатичним шляхом, а Росія й надалі демонструватиме, що хоче продовжувати війну й посилити атаки наступного року, ми використаємо ці кошти переважно на зброю. Це зрозуміло. І значна їх частина буде витрачена на європейську зброю, тобто ці гроші підтримають вашу промисловість. І звісно, більша частина цих коштів має працювати на користь Європи – на європейську та українську збройову промисловість. Але нам також потрібно залишатися гнучкими й мати змогу купувати те, що Європа поки не виробляє. Прикро, але це факт. Зокрема, це зброя зі Сполучених Штатів, як-от ракети для ППО та інші системи, серед іншого через ініціативу PURL. І це також ознака того, що Америка залишається частиною процесу. І я знаю, я дійсно знаю, шановні лідери, що не всім подобається ініціатива PURL. Але як інакше нам пережити цю зиму? Нам потрібні ракети для систем Patriot.

Якщо ж, навпаки, дипломатія спрацює і Росія почне здійснювати реальні кроки для припинення війни, то заморожені російські активи слід використати для відновлення після агресії. І це знову ж таки справедливо, що Росія платить за те, що вона зруйнувала. Це також означає гроші для європейських компаній – тих, які допомагатимуть у відбудові.

Тож якщо ці кошти можуть сприяти європейській безпеці – шляхом притягнення агресора до відповідальності за війну проти України та проти Європи, – то чому ми маємо залишати Москві будь-яку надію чи впевненість, що гроші все одно повернуться, незалежно від того, що вона зробила? І нам необхідно дивитися на Путіна та його рішення з абсолютною ясністю. Він може продовжувати цю війну лише доти, доки має величезні суми грошей, щоб відправляти більше людей на фронт і купувати обладнання за кордоном. Ми знаємо, що Путін не може одночасно продовжувати напад і підтримувати соціальну стабільність у Росії; у нього не вистачає грошей на те й інше. І ми вже бачимо ознаки цього: Росія почала скорочувати військові витрати. Вони навіть зменшили виплати тим, кого відправляють на смерть. Це чітко доводить одне: Москва не має отримати жодних позитивних сигналів щодо цих грошей. Будь-що інше було б помилковою політикою. І не даваймо Путіну надії – надії, що він може повоювати ще рік-два, а потім Європа винагородить його за це, повернувши 200 мільярдів євро. А якщо хтось хоче інвестувати в подальшу російську агресію, нехай скаже про це відкрито, а не ховається за виправданнями.

І я знаю, що Росія залякує різні країни у зв'язку із цим рішенням. Але нам не слід боятися цих погроз – нам слід боятися того, що Європа буде слабкою.

Шановні лідери!

Ще одне запитання.

Як можна щиро вірити в майбутні гарантії безпеки – ті, про які ми багато говоримо і які закріплені в євроатлантичних документах, – якщо Європа не спроможна ухвалити це одне дуже важливе рішення: фінансову гарантію безпеки для України в абсолютно чіткій з погляду моралі та цілком справедливій ситуації?

І якщо зараз не буде європейського рішення, то всі слова, які ми чули роками, про нашу європейську солідарність, автономію та здатність Європи захищати глобальну справедливість не матимуть сенсу. Якщо цього не зробити зараз, росіяни – і не тільки вони – відчують, що Європу можна перемогти. Поразка – це точно не те, що потрібно європейцям. Вашим людям потрібно, щоб Європа захищала свої ресурси та залишалася в центрі глобальних процесів. Вашим людям потрібно, щоб Європа не відступала перед агресорами. Європа є й завжди буде найважливішим і найвпливовішим демократичним простором у світі, а також однією з провідних сил у світі, що відстоює мир. Жодних винагород для агресора – це основний принцип миру. І саме це зараз треба підтвердити. Пропозиція Європейської комісії щодо репараційного кредиту передбачає розумний і справедливий підхід. І це має стати вагомим внеском Євросоюзу в посилення позицій України за переговорним столом.

Якщо ми знатимемо і якщо Путін знатиме, що ми можемо зберігати стійкість щонайменше ще кілька років, його мотивація для затягування цієї війни стане набагато слабшою. І саме так має працювати тиск на агресора – тиск, що приносить мир.

Агресор має заплатити за зроблене. Дякую за підтримку.