Як зазначив заступник голови Львівської ОВА Юрій Бучко, храм збудували ще у 1663 році за проєктом архітектора Іллі Пантелеймона. Зараз церква є пам’яткою архітектури національного значення. У 2018 році стан святині визнали аварійним, тоді ж розпочалось її відновлення.  

 Загалом провели повний цикл реставраційних робіт, спрямованих на зміцнення несучих конструкцій, заміну пошкоджених елементів, відновлення первісного вигляду пам’ятки та забезпечення її довготривалого збереження як об’єкта культурної спадщини національного значення.

У 2023 році церкву вдалося вивести з аварійного стану, проте унікальний стінопис, датований 19 століттям, — перебував в аварійному стані. Тому після завершення реставрації храмової споруди, розпочали роботи з порятунку живопису.

 Його унікальність полягає у неповторному колориті та автентичному стані збереження авторських розписів. Подібне малярство сьогодні переважно перемальоване чи знищене.

Тому після завершення реставрації храмової споруди, розпочались роботи з порятунку живопису.

Роботи проводила команда із дев’яти фахівців, серед яких шість досвідчених реставраторів із понад 20-річним стажем, а також найкращі студенти відділу реставрації монументального живопису Львівського фахового коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша. Відтак, у процесі реставраційних робіт, фахівці обробили всі площі церкви дезінфекційним розчином, провели скрупульозні роботи із закріплення, розчистки й тонування живопису.

 Роботи виконували у межах обласної програми «Охорони, збереження і популяризації культурної спадщини».  Відтак, упродовж 2018-2025 років на реставрацію церкви та стінопису використали близько 10 млн з обласного бюджету.

 Сьогодні у храмі священнослужителі спільно із громадою провели першу літургію, яку очолив Владика Ярослав (Приріз) – правлячий архієрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.  Громаду привітали Юрій Бучко, директор департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА Олена Василько, представники місцевої влади.

 Серед реліквій храму, що збереглися донині:  дві ікони 15 ст., хоругви 18 ст., старі церковні замки, так звані підхрестові яблука (керамічні декоративні елементи, які колись розміщували під хрестами на маківках храму), зразки народної поліхромної скульптури. А ще монументальні полотна відомих художників 19 ст. - братів Івана та Василя Чайок, створені у 1897 році і труна-кенотаф, у якій, за легендами, запечатали смертельну хворобу — чи то чуму, чи то холеру, — яка ширилась регіоном у кінці 19 — на початку 20 ст.

Відкриттям стало полотно із зображенням Святого Духа: його зворотна сторона була заклеєна папером, під яким виявили фрагмент іншої, набагато давнішої ікони з зображенням розп’яття Ісуса Христа. Наразі ця знахідка потребує додаткових досліджень.

 Родзинкою цього храму є розписаний портал із зображенням архистратига Михаїла, апостолів Петра і Павла на одвірках і вигравіруваний напис 1801 рік, коли відбувся масштабний ремонт церкви. Тоді ж і з’явилися і всі інші розписи.

А ще реставратори виявили у конструкціях церкви місця влучання шрапнелі в період Першої світової, коли селом проходив фронт. Це теж свого роду пам’ятка – історичних подій.

Церква в Ісаях є цілим комплексом, який налічує дерев’яну церкву і дзвіницю, а також новий мурований модерністичний храм 1930-х років.