Учора, 9 квітня, минуло 40 днів від дня смерті Ярослава Мотики. З цієї нагоди у львівській ZAG Gallery організували вечір пам’яті митця. 

Вшанувати пам’ять прийшли дружина та донька, численні друзі, колеги й шанувальники творчості Ярослава Миколайовича. Своїми спогадами про нього ділилися Максим Козицький, Мар’яна Мотика, Віктор Корсак, Рустам Жураєв та Павло Гудімов.

«​Мав честь знати Ярослава Миколайовича особисто. Надихатися його баченням світу, життя, мистецтва. Погляд – ніжний і вимогливий. Руки – в яких матеріал сам знаходив форму. Поруч із ним завжди була тиша, в якій звучала думка.

Він бачив людину у камені, відчував душу – й втілював її у формі. Його роботи стали частиною обличчя наших міст. Він глибоко любив Україну й людей.

Дякую родині Ярослава Миколайовича, Вікторові Корсаку, Рустаму Жураєву, Павлові Гудімову та ZAG Gallery за цей вечір пам’яті. 

Тепер наш обов’язок – берегти не лише твори Ярослава Мотики, а й тишу, з якої вони народжувались. Його повагу до форми, людини, коріння», – зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.

Особливими спогадами про батька поділилась донька Мотики – Мар’яна.

«​Мій батько був людиною з чудовим почуттям гумору та великою добротою. Вдячна долі за те, що народилася в такій родині. 

Перші дитячі спомини про його творчість: пам'ятник лосю, який виглядав надзвичайно реалістично. Також пригадую, як вразила мене гіпсова модель плавців, яка була вчетверо більшою за натуральну величину.​ Я не перестаю захоплюватись талантом батька дотепер. Як він умів надати каменю образів, як тонко його відчував, працюючи і з малими формами і масштабними.

Батько мав численні записники, в яких фіксував свої ідеї та вірші, часто доповнюючи їх замальовками. 

Переглядаючи фотографії робіт вже по його смерті, ми усвідомили, скільки пам'ятників та рельєфів створив мій батько, про які ми раніше не знали», – розповіла донька митця.

Артменеджер та засновник «Я Галерея» Павло Гудімов зосередився на феномені творчості й особистості Мотики.

«Шкодую, що наше знайомство відбулося лише п'ять років тому. Ярослав Мотика – це більше, ніж просто митець, це ціла епоха, яка перевернула уявлення про скульптуру.

Мотика протестував проти академізму. Він любив повторювати, що мистецтво не вкладається в рамки. Його твори викликають багато збурення, але це своєрідний діалог з суспільством. Та попри те, що своїми творами він кидав виклик, в житті Ярослав завжди залишався спокійним і врівноваженим», – пригадав він.

Павло Гудімов також зазначив, що Ярослав Мотика встиг завершити роботу «Викрадення Європи» й реалізувати дві виставки, що свідчить про його повну самореалізацію як митця.

Вечір пам'яті став свідченням глибокої поваги та любові до митця, його таланту й внеску в українське мистецтво. 

Довідково.

Ярослав Мотика народився 10 січня 1943 року в селі Староміщина на Тернопільщині. Жив і працював у Львові. Помер 1 березня 2025 року.

Відомі його пам'ятники, тесані з каменю – полковнику Євгену Коновальцю у Жовкві, пам'ятник Маркіяну Шашкевичу в селі Нестаничі, що на Радехівщині. Мадонна з дитиною, Ісус Христос-мислитель, портрет художника Шатківського, Покрова Божої Матері – ці роботи зберігаються в Музеї сучасного мистецтва в Києві.

Його леви прикрашають вхід до Львівської міської ратуші, у Буську є мідний пам'ятник Покрови Божої Матері, в місті Генку (Бельгія) можна побачити пам'ятник до 1000-ліття хрещення України-Руси, а у Стрийському парку у Львові – садово-паркову фігуру «Лілея».

Працював Мотика і в галузі меморіальної скульптури. Його твори увічнюють пам'ять про відомих діячів культури на Личаківському та Байковому цвинтарях.

Значне місце у творчості займає керамічна пластика малих форм. Відомо, що свого часу митець дуже надихався творчістю майстрів зі села Гавареччина Золочівського району, яке славиться чорнодимною керамікою. 

До теми: У Львові встановили погруддя Ліни Костенко у театрі імені Марії Заньковецької