Сходження на Кіліманджаро – найвищу точку Африки, відбулося з 28 січня по 2 лютого у межах проєкту «Друге дихання». Пʼятеро військових з пораненнями, з яких четверо ветеранів з ампутаціями та їхня посестра, зійшли на вершину висотою 5895 м.

Експедиція тривала 6 днів – 4 дні підйому та 2 дні спуску. Підйом відбувався поступово, із зупинками в адаптаційних таборах на різних висотах, щоб мінімізувати симптоми гірської хвороби, яка виникає через перепади тиску, розріджене повітря та фізичне навантаження. Команда посилено готувалася до сходження 4 місяці.

Учасником експедиції став і 26-річний військовий ветеран з Новояворівська Михайло Матвіїв. До служби у війську чоловік працював охоронцем, займався кікбоксингом та змішаними єдиноборствами, брав участь у змаганнях. 2021-го року пройшов відбір у спецпідрозділ «Омега» Нацгвардії України.

Вперше захищав Україну на сході ще до повномасштабного вторгнення, а після нього – боронив державу на Київщині, Чернігівщині, Харківщині (де отримав перше осколкове поранення) та Донеччині. У Великій Новосілці під час зачистки ворожих позицій наступив на протипіхотну міну і йому відірвало ногу.

«Коли прийшов до тями, почав ходити в спортзал у госпіталі, це було дуже важко. Але я прагнув підтримувати тонус мʼязів та не давав їм атрофуватися, аби потім було легше стати на протез. Спорт ще до поранення був для мене “розрядкою”, після тренувань я почувався краще, зокрема й морально. Це для мене було і є психологічним розвантаженням», – ділиться Михайло Матвіїв.

Про сходження на Кіліманджаро Михайло відгукується позитивно, але зізнається, що цей досвід був навіть важчим фізично, ніж поранення. На вершині відчув, що болить рана на куксі, а також на висоті більше 3000 метрів боліла голова.

«На вершину ми вийшли на характері, але сходження вниз було ще важчим, ніж підйом. Загалом, на протезі складніше спускатися, ніж підійматися. В мене ще й нога натерта була. Вважаю цю експедицію моїм найважчим випробуванням у житті, не враховуючи війну. Але я кинув собі виклик і зробив це. Це навіть важче, ніж втрата кінцівки, адже фізичний і моральний стан такий, що болить все, підіймаєшся наче пʼяний. Але воно того було варте. На вершині Кіліманджаро відчував піднесення та заряд енергії, досягнули цілі – розгорнули шестиметровий прапор України. Нас підтримували багато альпіністів, що було дуже приємно. Ми всією командою показали, що наш народ може робити неймовірні речі, навіть незважаючи на поранення», – розповів Михайло Матвіїв.

За словами організаторів, мета проєкту «Друге дихання» – утвердити позитивне сприйняття ветеранів як сильних, незалежних та натхненних особистостей, які здатні досягати неймовірних висот. Ініціатива також підкреслює важливість якісних протезів і програм соціальної інтеграції, демонструючи, що навіть після важких поранень можна реалізувати амбітні цілі, ставати прикладом для інших та відкривати нові горизонти можливостей. Під час експедиції знімали повнометражний документальний фільм «Друге дихання», який вийде у світовий та український прокати восени 2025 року.

«Гори лікують, спорт зцілює. Розуміючи це, ми 2023 року запустили наш проєкт реабілітації (абілітації) військових через спорт “Ліга Нескорених”. Також, організовуючи минулоріч наше традиційне зимове сходження на Говерлу, запросили на нього військових, ветеранів та членів їхніх сімей, зокрема, було багато воїнів “вісімдесятки”. Завдяки заходу ще й зібрали кошти на купівлю дрона з тепловізором для “сталевих левів”. Цьогорічна “Говерляна” відбудеться вже у березні, тож запрошуємо доєднуватися», – зазначив керівник управління молоді та спорту Львівської ОВА Роман Хімʼяк.

Читайте також: На Львівщині уже третій рік функціонує харківська клініка, де реабілітують спортсменів та військових