Сьогодні Львівщина прощається із захисниками:

Зеновій Цегольник родом із села Станків Моршинської громади. Проживав із сім’єю у селі Нижня Стинава Грабовецько-Дулібівської громади.

Був учасником АТО. В травні цього року знову став на захист Батьківщини. Був старшим сержантом гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. Загинув 20 серпня 2024 року внаслідок ворожого обстрілу в поблизу населеного пункту Водяне Донецької області. Йому було 43 роки.

Мирослав Лучишин родом із Жидачева. Був гранатометником десантно-штурмового відділення військової частини А1910. Загинув 21 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мала Локня Курської області. Воїну було 40 років.

Андрій Главацький – уродженець села Веснянка Волинської області. Закінчив географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Проходив військову кафедру в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

З перших днів повномасштабного російського вторгнення добровільно вступив на захист держави до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони. Виконував бойові завдання на Донеччині. За час військової служби пройшов шлях від молодшого лейтенанта до капітана.

Нагороджений відзнакою командира 125-ї окремої бригади територіальної оборони.

Андрій Лозинський – львів’янин. Навчався на хімічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.

Проходив навчання українських військових у Великій Британії. Під час повномасштабного російського вторгнення захищав Україну у складі 13-го окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на Донеччині.

Олексій Ольшанський – уродженець міста Луганськ. Після завершення навчання проходив військову службу у 169-у навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого.

У 2014-у році з родиною переїхав із окупованого Луганська. Під час повномасштабного російського вторгнення боронив Україну у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Михайло Драган – львів'янин. Був у числі співзасновників громадської організації «Львівське обласне історико-просвітницьке товариство «Маківка-Броди» і активним учасником Громадської організації «Всеукраїнська правозахисна організація „Меморіал“ імені Василя Стуса», Народного Руху України та багатьох інших організацій. 

Учасник Революції Гідності та Антитерористичної операції. У 2014-у році вступив на захист України до лав 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Згодом воював у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Указом Президента України нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

З початком повномасштабного вторгнення добровольцем став обороняти державу в складі 63-ї окремої механізованої бригади. Згодом – у складі 115-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання по всій лінії фронту. Після отримання декількох поранень продовжив військову службу інструктором у 356-у навчальному артилерійському полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Роман Куць – житель Лопатинської громади Червоноградського району. Був старшим стрільцем кулеметного взводу стрілецького батальйону військової частини А 0998. Загинув 24 серпня 2024 року в селі Костянтинівка Донецької області. Йому був 31 рік.

Олександр Кней – житель Сокаля Червоноградського району. Військову службу проходив у військовій частині А 4638. Загинув 25 серпня 2024 року поблизу Часового Яру через штурмові дії та артилерійський обстріл противника.

Іван Батіг – уродженець села Коти Яворівської громади. З початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист держави. Воював у складі 103 бригади територіальної оборони. А в 2024 році перевівся до в/ч А 4123. Загинув 26 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Невське Луганської області. У віці 59 років. 

Вічна памʼять усім полеглим захисникам!