На честь Міжнародного дня музеїв, який відзначають сьогодні, 18 травня, управління туризму та курортів Львівської ОВА розповідає про декілька музейних закладів, які відкриті для відвідувачів на Львівщині. 

Сокальський музей «Людина. Земля. Всесвіт» є філією Львівського музею історії релігії. В Музеї експонують унікальні стародруки ХVІІ, ХІХ століття, оригінали робіт художників-космонавтів, художників-космістів світу, а також сокальських митців. У фондах музею зберігається кераміка відомого майстра XIX ст. Василя Шостопальця, зразки унікальної сокальської вишивки, предмети вжитку XIX–ХХ ст.

Справжньою перлиною музею є колекція художніх творів Анатолія Покотюка – талановитого митця й ентузіаста, місіонера культури, незвичайної особистості. В експозиції є священні реліквії з Єрусалиму, Назарету, Вифлеєму, Люрду, а також Зарваниці, Почаєва та інших місць з’явлення Божої Матері в Україні і світі. Окремо слід виділити експозицію, присвячену спільному українсько-американському експерименту в Космосі і першому українському космонавту Леоніду Каденюку, який відвідав Музей 29 вересня 1999 року.

Бортятинська філія Львівського музею історії релігії – Музей-садиба родини Антоничів. Це колишня греко-католицька плебанія, що в селі Бортятині Яворівського району Львівської області. Саме тут з 1928 до 1953 року проживала родина Антоничів: отець Василь Антонич, його дружина Ольга та їх син – відомий український поет Богдан Ігор Антонич. Експозиція музею знайомить відвідувачів із життям та творчістю поета Богдана Ігоря Антонича, громадською та душпастирською діяльністю отця Василя Антонича; розповідає про традиції, звичаї, історію Лемківщини, Яворівщини; а також про історію Перемиської єпархії на теренах Галичини у 20–30-ті роки ХХ століття.

Музей-садиба родини Антоничів зустрічає гостей звучанням найвідомішої колядки Богдана Ігоря Антонича «Різдво» у виконанні барда, автора музики до цієї колядки, Василя Жданкіна. Перший експозиційний зал знайомить з історією та самобутністю етнічних українських земель Лемківщини та Яворівщини. А в центрі зачаровує глядача футуристична композиція скульптора Романа Кикти «Богдан Ігор Антонич», де поет Антонич, який народився на перехресті двох етнічних культур, задивлений у небо, його погляд витає поміж зірок і планет.

Оригінальні експонати у другій кімнаті дають можливість відчути і наповнитись тією атмосферою, в якій жив і творив Богдан-Ігор Антонич, знайомлять з його сім'єю. Тут бачимо родинні альбоми Антоничів, хрест, яким отець Василь благословив своїх парафіян, автентичні речі побуту Антоничів. У цій кімнаті відвідувачі можуть відкрити для себе також Антонича-музиканта.

Переїзд родини Антоничів до Бортятина збігається в часі зі вступом Богдана-Ігоря на філософський факультет Львівського університету. Тому ще один експозиційний зал – це зал «Поет Антонич і Львів». Саме тут можна ознайомитися з мистецьким середовищем 20–30-х років Львова, серед якого творив і посів чільне місце поет Антонич. Цікаво й оригінально розкрито його зустріч і стосунки з Ольгою Олійник – нареченою, якій так і не судилося стати дружиною, але завдяки якій твори Антонича були видані посмертно. Відтворення атмосфери Львова 20-30 –х років підсилює відеоряд із музичним супроводом.

Родинним затишком зігріває кухня Антоничів. В інтер'єрі представлені давні побутові речі: жорна, нецки, глечики, гасова лампа та інше. Привертає увагу відвідувачів мальована скриня середини ХХ ст. із села Заверхів Яворівського району, де зберігали святкове вбрання, рушники, полотно. Особливою енергетикою наповнена старовинна піч – місце, де їмость Ольга Антонич готувала смачну їжу, адже була дуже доброю господинею.

Сюди їдуть люди не лише з України, а й із Польщі, Словаччини, Канади, США, Бельгії: вони хочуть побачити місце, де жив поет, пройтися тими стежками, якими ходив він, відчути дух Антоничів.

У музеї часто проходять різноманітні заходи: виставки, лекції, «музейні вітальні», майстер-класи. Атмосфера Антоничевого дому цьому сприяє.

Музей «Дрогобиччина» – це багатопрофільний музейний комплекс, що репрезентує кілька напрямків: краєзнавчий, художній, архітектурний, природничий, історичний, меморіальний. У нього поважний вік – майже 80 років і багата історія, яка розпочиналась з єдиного приміщення на вул. Івана Франка у Дрогобичі. Сьогодні у віданні музею знаходяться п’ять пам’яток національного значення із семи, що є у місті: церква Св. Юра із дзвіницею (з 2013 року у Списку ЮНЕСКО), церква Воздвиження Чесного Хреста із дзвіницею, єдина в Україні споруда сільськогосподарського призначення міська житниця-шпихлір (1778р.), і три пам’ятки архітектури місцевого значення палацового типу: Галерея сакрального мистецтва, Палац мистецтв та історичний відділ музею (колишня повітова рада).

«Дрогобиччина» – це візитівка міста, з якою, насамперед, знайомляться туристи, численні делегації та гості Дрогобича. Він репрезентує історію та культуру краю, є хранителем безцінних надбань багатьох століть, мистецьких скарбів, що залишились нам у спадок. Кожний, хто відвідав усі відділи музею, був захоплений багатством та розмаїттям представленого в експозиційних залах.

На першому поверсі Палацу мистецтв, котрий завдяки оповіданню Бруно Шульца став відомий як «Вілла Б’янки», нещодавно облаштували сучасну мультимедійну експозицію, що присвячена одному з найвидатніших письменників-новаторів XX ст. і художнику Бруно Шульцу, творчість якого межує на пограниччі магічного реалізму, гротеску та експресіонізму. В експозиції представлені цитати з його творів, листування, світлини, документи, артефакти, архівні відеоматеріали, анімація графічних творів, а також унікальні фрагменти стінопису на тему казок Братів Грімм, якими Бруно Шульц оздобив дитячу кімнату на віллі Ландау.

Безперечно, найбільш відвідуваним туристичним об’єктом музею «Дрогобиччина», гордістю і окрасою усього міста є храм Святого Юра. Архітектурний комплекс церкви та дзвіниці є пам’ятками дерев’яної архітектури XV-XVII ст. національного значення і віднедавна увійшов до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. «Справжня поема в дереві, витесана сокирою, немов велетенський скульптурний твір», – писав про нього відомий мистецтвознавець Григорій Логвин. Церква – немовби енциклопедія тогочасних прийомів дерев’яного будівництва: тут є і опасання на дерев’яних арках та кронштейнах, і аркада-галерея на другому ярусі, і довершені округлі бані, і витончені бічні крилоси. Збудована у бароковому стилі, вона вражає плетивом м’яких і пластичних ліній, що ніби переливаються одна в одну. Але найбільший подив і захоплення викликають розписи в інтер’єрі церкви: від підлоги до самісінького склепіння, які збереглися до наших днів. У стінописі багато рідкісних, а також унікальних іконографічних сцен. Традиційні для українських церков сюжети творчо потрактовані, збагачені місцевими етнографічними мотивами, що розкривають життя та побут мешканців галицьких міст у XVII ст. Частину розписів та іконостас церкви Св. Юра (1659-1669 рр.) створив український художник Стефан Попович Медицький. Продовжив його справу, зокрема, розписи у наві та бабинці, його син Іван.

Історико-етнографічний музей «Бойківщина» у Самборі. Головна експозиція музею «Матеріально-господарська культура бойків та бойківська ноша» презентує культуру, побут і традиції «бойків» – однієї із найбільших за чисельністю гірських етнографічних груп українців.

Нещодавно у музеї відкрили нову експозицію аптеку-музей «Під зіркою», яка розміщена у двох залах. В першій відтворили інтер’єр класичної аптеки XIX-XX ст. Тут є шафи та вітрини з дуба, сосни та ясена, в яких представлені скляні й керамічні ємності – колби, штангласи, у яких раніше зберігали ліки. Інший зал музею про традиційну та народну медицину на Бойківщині. Працівники музею проводять майстер-класи, квести, екскурсії Самбором.

Цікаво, що в будівлі, у якій сьогодні діє музей, до 1981 року був пологовий будинок. І саме тут, 17 серпня 1968 року, народився відомий співак Андрій Кузьменко – лідер гурту «Скрябін». 

«В межах обласної Програми розвитку туризму та курортів у Львівській області на 2021 – 2025 роки відзняли 10 випусків проєкту «В обʼєктиві», який покликаний розкрити туристичний потенціал Львівщини. У кожному відео – підбірка чудових туристичних локацій, зокрема і музеїв, які варто відвідати наживо. Зазначу, що для захисників та захисниць України, а також членів їхніх сімей вхід до музеїв безоплатний», – розповідає керівник управління туризму та курортів Львівської ОВА Тарас Лозинський.

Переглянути відео можна на ютуб каналі https://www.youtube.com/Lvivregiontravel 

До теми: «Сьогодні музеї – наша духовна опора і мотивація боротися за рідне та рідних до переможного кінця», – Максим Козицький