Кожен з нижчеописаних військовослужбовців у різний період після початку великої війни став на захист України. Через отримані поранення вони отримали статус – обмежено придатний до виконання бойових завдань. Однак командування військових підрозділів, у яких служить чоловіки, скерували їх до Самбірського ТЦК та СП.

«Ці бійці побували у пекельних сутичках під Бахмутом і не лише. Перед їхніми очима ще довго стоятимуть жахливі картини втрати друзів і зруйнованих міст та сіл. Ці чоловіки можуть годинами розповідають про пережите. Але вони не зневірилися і не опустили руки. І зараз задоволені тим, що можуть бути корисними державі на службі в ТЦК», - повідомили у Служба зв’язків з громадськістю Львівського ОТЦК та СП.

До теми: У Жовківській громаді відкриють ветеранський простір «Свій до свого»

Колишній десантник 80-ї ОДШБ Ігор Зобків родом з Одещини, та зараз проживає в Бориславі. Ігор каже, що хоче бути ще потрібним Україні і демонструє, як добре навчився ходити на протезах, може навіть бігати. Все ж для окопів це не годиться, бо там потрібні здорові ноги.

Зі шкільних літ Ігор хотів бути армійцем і саме десантником. БТР бригади, у якій був чоловік, підірвалася на протитанковій ворожій міні. У лікарні Вознесенська Ігор прийшов до тями й зрозумів, що без лівої ноги, а права завмирає. Згодом її також довелось ампутувати нижче коліна. В Одесі рятували очі, та в одному таки залишився осколок. На те око практично не бачить. Медики зробили чоловіку понад двадцять операцій на обличчі. У Львові припасували досконалі протези.

За бойові заслуги Ігор Зобків отримав від Президента України нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Читайте також: Історії з фронту: повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України у лавах 103-ї бригади ТрО

Іван Леш служив у 24-й бригаді ім. короля Данила Галицького. Через поранення переніс дев’ятнадцять операцій, після яких отримав інвалідність другої групи. Подібне можна сказати про його побратимів-добровольців Михайла Ванівського із села Бабина Новокалинівської ТГ, помічником для якого сьогодні є ціпок.

Михайло Папіш – житель з сусіднього села Луки Рудківської ТГ, який під Бахмутом з окопів виносив поранених та якого самого прошили ворожі кулі. Іван Бай із села Задністряни. З ними у цьому уславленому героїзмом військовому підрозділі ЗСУ воював Олег Овдіюк з Миколаєва. В районі фронтової зони Бахмута він був контужений, вороже залізяччя серйозно зачепило плече.

Бійцеві 80-ї ОДШБ, самбірчанину Роману Гущину, куля перебила нерв ноги. Володимир Мирдич із села Ралівка служив в 47-й механізованій бригаді «Магура», на фронті зазнав вибухово-осколкового поранення правої руки, ноги, черепно-мозкової травми та струсу мозку.

Смерть оминула Михайла Клименка – сержанта 10 гірсько-штурмової бригади. Йому 25 травня виповнювався 51 рік від дня народження, а напередодні – 21 травня потрапив під ворожий обстріл. Як наслідок – поранення в легені, живіт, ноги. З його тіла медики витягнули сім осколків.

У цьому списку штатних військовослужбовців Самбірського РТЦК та СП також присутній Андрій Боцик – старший сержант, бойовий  медик Самбірської військової частини А-0807. Захищати Україну почав з 2020 року в Луганській і Донецькій областях.