З цієї нагоди на Львівщині вшанували пам'ять  видатного письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадсько-політичного діяча.

В межах заходів представники влади, громадськості, студентська і учнівська молодь поклали квіти до пам’ятника Іванові Франку, що на площі перед Львівським національним університетом, названого на честь Великого Каменяра.

«Іван Франко знаний нами, як борець, який прожив своє життя з почуттям обов’язку перед своїм народом. Знаний нами, як геній слова, автор неймовірної поезії та прози. Сьогодні ми не просто вшановуємо пам’ять митця, але й вкотре нагадуємо українцям про наших неймовірних письменників, які у творах плекали любов до свого краю, відчуття гордості за свою націю», - наголосив заступник начальника Львівської ОВА Іван Собко.

До теми: У Домі Франка триває виставка малярських робіт про подорожі Каменяра.

Іван Якович Франко – видатний український письменник, поет, перекладач, публіцист та громадсько-політичний діяч. Народився 27 серпня 1856 році в прикарпатському селі Нагуєвичах Дрогобицького району на Львівщині.

Перші вірші почав писати перші вірші під час навчання в гімназії. Наприклад, вірш «Великдень» (на жаль не зберігся донині), він присвятив покійному батькові.  Після гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету.

За громадсько-політичну діяльність, яку кваліфікували,  як соціалістичну пропаганду, Франко 4 рази був ув’язнений австрійською владою. Унаслідок першого арешту змушений був перервати навчання в університеті, проте пізніше відновив його.

1890 року став одним із засновників та першим головою Русько-української радикальної партії (РУРП). Через три роки Франко блискуче захистив у Віденському університеті дисертацію та здобув учений ступінь доктора філософії.

1899 Франко вийшов зі складу РУРП і приєднався до Української національно-демократичної партії. За підтримки Михайла Грушевського став дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), відтак відійшов од активної політичної діяльності і присвятив себе літературній і науковій праці. 

Був одружений з Ольгою Хоружинською, з якою виховував чотирьох дітей – трьох синів (Андрій, Тарас, Петро) та доньку (Анна).

Останнє десятиріччя Франкового життя минало переважно в самоті та фізичних і психологічних муках. Починаючи з 1908 року Франко страждав на тяжку психофізіологічну недугу, унаслідок якої мав деформовані й паралізовані руки. Це значно утруднило йому продуктивну літературну й наукову працю, якої він, одначе, не припиняв до самої смерті.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 року. Похований на Личаківському кладовищі. Висувався на здобуття Нобелівської премії.

Довідкова інформація написана за матеріалами музею «Дім Франка», авторства Богдана Тихолоза.