«Ми знали, що нас атакуватимуть, тому чекали команди»: історії пацієнтів Superhumans Center
Андрій Марчук родом зі Скадовська Херсонської області. З 2014 року служить в армії, пішов туди з Революції Гідності на Майдані.
Зараз йому 37 років і під час повномасштабного вторгнення він служив у морській піхоті. Повномаштабна війна припала на 9-й місяць ротації Андрія. В той день він перебував на Луганщині.
«Ми знали, що нас атакуватимуть, тому зібралися та чекали команди. Перший день жорсткий був», — каже воїн.
У режимі постійних переміщень по Донецькій та Луганській областях Андрій воював майже рік. Чи не щодня змінювалася точка. В лютому 2023 року захисник отримав поранення під Кремінною — наступив на протипіхотну міну.
Евакуювали його до Слов’янська, де зафіксували та знеболили ногу, а в Краматорську провели операцію з ампутації. Після були Дніпро та Рівне, де зробили реампутацію. Місяць Андрій пролікувався там, і поїхав до Львова.
«Мій підрозділ зараз воює, ми колись були більше «пішоходами», а зараз більше почали літати. У планах ще місяць реабілітації і йду служити далі. Мене забирають головним інструктором батальйону. Навчатиму молодь», - розповів Андрій.
В Андрія є улюбленець — американський бульдог, якого він кличе «Тезка», який пройшов з воїном всю реабілітацію в центрі.
А ще superhuman з дитинства хотів мати велосипед, тож один із львівських велоклубів запросив його до себе. Вже за місяць після виписки Андрій ставить велорекорди. Спочатку він займався на велотренажері, а нині вже впевнено їздить вулицями.