Нагадаємо, з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, у Дрогобицькому районі більше 35 тисяч біженців офіційно отримали довідку ВПО. Переважно люди приїхали із різних регіонів України, де тривають досі активні бойові дії.

Розповідаємо три історії тимчасово переселених українок, які внаслідок російської агресії покинули рідний дім та евакуюватись на Львівщину. 

Людмила Кривошеєва приїхала на Дрогобиччину у квітні.  Їй — 70. Все своє життя жінка прожила у місті Краматорськ Донецької області. За фахом вона — інженер-технолог, багато років працювала на Слов'янському керамічному комбінаті. Коли російські ракети почали гатити по Краматорську та окуповувати Донеччину, жінка вирішила покинути рідну домівку. Діти та правнуки Людмили евакуювались у Хмельницьку область, а сама жінка доїхала до Дрогобича. Тут вона мешкає в одному з гуртожитків, отримує соціальну допомогу, але найбільше з усього мріє знову повернутись до рідного додому та побачитись з рідними.

Олександра Дьоміна народилась у Казахстані, але все життя жила у невеликому селищі Колодязі, що на Донеччині. У 38-річної жінки четверо дітей, з якими вона змогла евакуюватися у квітні, коли російські ракети гатили майже біля її дому. З кожним днем селище перетворювалось на згарище. Довго не роздумуючи жінка вимушено переїхали у більш безпечну частину країни — на Дрогобиччину.  Проте на Донеччині досі залишаються її родичі та рідні, які через російську окупацію  таки не можуть виїхати та покинути територію  Донецької області. 

"Навіть  якщо вдома щоденно чути звуки ракет — все одно хочеться туди. Там найкраще місце на землі”. Олександра при надії, вона чекає на первістка. Попри все, сподівається, що новонароджена дитина житиме вже у новій країні — переможній та мирній", - каже Олександра.

Наталія Рижкова народилась у Покровському районі Донецької області.  Їй — 57.  Про свій дім жінка розповідає з трепетом, весь час нагадуючи, що мусить одного дня туди повернутись. Там, на Донеччині у жінки була власна господарка, сад, город.  Наталія, як і більшість мешканців Донеччини, вирішила евакуюватись, коли російська армія щоденно захоплювала все більше територій Донеччини. Розуміючи, що не хоче жити під російською окупацією та підкорятися ворожим законам, жінка взяла з собою невелику валізу, де вмістили лиш все необхідне, зачинила двері рідного будинку та поїхала світ за очі. Згодом, виявилось, що усіх евакуйованих людей везуть у Львівську область. Людмилу привези у Дрогобич. Зараз жінка має офіційний статус ВПО.

Попри те, що війна триває, російські ракети намагаються знищити українські міста,  українці не втрачають надії на перемогу. Вони впевнено вірять, що одного дня повернуться до своїх будинків та зможуть вільно жити у незалежній та сильній Україні.