У місті Сокаль, яке історично є прикладом співжиття української, польської та єврейської громад, відбулася тематична екскурсія в межах Тижня єврейської культурної спадщини на Львівщині. 

Провела її Оксана Савчук-Царинська – місцева активістка, дослідниця історії Сокаля та перекладачка. «Саме знання іноземних мов найбільше допомагає мені в дослідницькій справі, адже українською таких матеріалів майже немає. Три роки тому я почала вивчати їдиш», – розповідає пані Оксана.

Поштовхом до глибшого вивчення теми єврейської присутності в Сокалі став документальний фільм «No.4 Street of Our Lady», створений євреями з Ізраїлю та США, які пережили Голокост саме тут. Ідея стрічки виникла після того, як через півстоліття мовчання було оприлюднено щоденник «Роки жахіть. Проблиск надії» авторства Моше Мальца, одного з врятованих.

Екскурсійний маршрут в Сокалі розпочався біля будинку, де під час Другої світової війни проживали Францішка Галамай і її донька Гелена, яких у 1984 році Яд Вашем визнав Праведниками народів світу. Протягом майже двох років вони переховували 15 євреїв: у таємному підвалі в кухні, на горищі-сіннику в хліві, а також на горищі будинку, ризикуючи власним життям. Саме тут переховувався і Моше Мальц. У своєму щоденнику він описав події 1939-1945 років, не лише в Сокалі, а й втечу до Жовкви влітку 1940 року, щоб уникнути вивезення до Сибіру, важкі й виснажливі роботи євреїв Сокаля у трудових таборах на Золочівщині, підпал нацистами синагог у Великих Мостах та Жовкві, передачу їжі львівським євреям тощо. 

Переклад щоденника з мови їдиш на англійську мову та його публікація у 1993 році, а далі створення фільму на його основі у 2009 році зробили цю історію публічною. У Канаді підприємниця Дженні Віттерік, емоційно вражена сюжетом фільму, без згоди родин врятованих та рятівників видала на основі фільму книгу, яка згодом стала світовим бестселером і була перекладена на 10 мов світу. У ній викривлено низку фактів – історію Францішки Галамай романтизовано, імена одних врятованих євреїв змінено, а інших зовсім не згадано. 

Попри судовий позов, єврейська родина програла справу: адвокати Дженні Віттерік довели, що йдеться про загальновідомий історичний факт.

Аби встановити історичну справедливість, Оксана Савчук-Царинська звернулася до онуки автора оригінального щоденника Моше Мальца, щоб отримати дозвіл на переклад та право публікації щоденника в Україні. Дозвіл був отриманий і згодом щоденник вийде друком українською мовою, а всі охочі дізнаються правдиву історію життя євреїв у часи Другої світової війни в Сокалі й околицях, а також пізнають дивовижну історію порятунку євреїв Францішкою та її донькою Геленою.

«Сокаль – яскравий приклад того, як локальна історія здатна відкривати глибокі сенси нашої спільної пам’яті. Завдяки таким дослідницям, як пані Оксана, сторінки, які ще донедавна були майже невідомими, сьогодні стають доступними і зрозумілими для широкого загалу. Наша мета – підтримувати подібні ініціативи, що формують глибину туристичних шляхів Львівщини. Адже сучасний мандрівник цінує не лише архітектуру, а й можливість доторкнутися до справжніх людських історій – драматичних, зворушливих і, водночас, надихаючих. Історій, які об'єднують нас у спільному розумінні гідності, пам'яті та спадщини», – зазначив заступник директора департаменту спорту, молоді та туризму Львівської ОДА Тарас Лозинський.

Під час екскурсії учасники пройшлися також вулицями, де збереглися будівлі, що до війни були житлом і сакральними спорудами єврейської громади. Архітектура, атмосфера та історична глибина міста вразили гостей.

Тиждень єврейської культурної спадщини на Львівщині організували з ініціативи Департаменту спорту, молоді та туризму Львівської ОДА, Агенції регіонального розвитку Львівщини, Почесного консульства Держави Ізраїль в Україні, ТОВ «Палац Розділ», платформи «Спадщина.UA», Всеукраїнського єврейського благодійного фонду «Хесед-Ар'є» та ГО «Західноукраїнський центр «Гілель».

До теми: У Белзі створили унікальну аудіоекскурсію до Тижня єврейської культурної спадщини на Львівщині