У Яворівському НПП шукають імена для маленьких тарпанів

25 Червня 2021

У Центрі розведення і збереження нащадків дикого коня-тарпана, що в межах Яворівського національного природного парку, координатори проєкту «Підтримка природно-заповідних територій в Україні» презентували сайт присвячений територіям природно-заповідного фонду WOWNATURE.IN.UA. "Всі охочі до мандрів за допомогою розробленого ресурсу зможуть знайти актуальну інформацію щодо можливості відвідин (про відпочинок, можливість спостереження за флорою і фауною, про сплави, піші, вело- та кінні маршрути тощо) національних парків всієї та заповідників країни. Станом на сьогодні триває наповнення бази сайту", – зазначила під час презентації координаторка проєкту Світлана Крижанівська Блінова. Зазначений ресурс допоможе всім охочим спланувати свій маршрут вибраною природоохоронною територією та дізнатися про особливості зазначених регіонів, про їх флору і фауну, про види, які потребують охорони, цікаві та унікальні місця, контакти та можливості доїзду. Михайло Біляк, директор Яворівського національного парку, зазначив, що одним з основних напрямків роботи у сфері природоохоронної діяльності є формування екологічної культури населення та ощадливого ставлення до природи. Сайт розроблено в рамках проєкту «Підтримка природно-заповідних територій в Україні», який фінансується урядом Німеччини через Кредитну установу для відбудови KfW.

11 липня 2019

«Оселя Розточчя» є рекреаційним об’єктом Яворівського національного природного парку, що входить до складу Міжнародного Біосферного резервату «Розточчя» та функціонує під егідою ЮНЕСКО. Тут діє «Центр з розведення та збереження нащадків диких коней тарпанів», в якому утримуються нащадки диких коней-тарпанів. Центр створено у 2009 році за прикладом відтворення популяції нащадків диких коней-тарпанів у Розточанському національному природному парку (Республіка Польща), що поблизу міста Замость. «Ми завезли цих коней з Росточанського національного природного парку для збереження генофонду нащадків диких коней-тарпанів, розвитку кінного туризму, рекреації та екоосвіти у Яворівському національному природному парку. Спочатку налічувалось 4 особини.  Для них тут був облаштований маленький вольєр, проте зараз його площа налічує 5,5 гектарів. Ми плануємо збільшити цю площу утричі», - розповів Біляк Михайло, директор Яворівського національного природного парку, Заслужений природо охоронець України. Зазначимо, що польськими вченими на генетичному рівні доведено походження цих тварин від дикого коня тарпана. Ця порода коней є унікальною та використовується в наукових, екоосвітніх, атракційних, і господарських цілях. Сьогодні у парку налічується 8 голів коней - нащадків дикого тарпана. Дорослих особин - 6, із них 5 – кобили (Тіберія, Турна, Міка, Тіна, Тоніка) і жеребець (Троль) та 2 лошатка. У парку використовується змішаний - вольєрно-конюшневий спосіб утримання даних коней. Для цього в урочшці «Мочарі» Млинківського ПНДВ облаштовано не лише загін, але й збудували нову конюшню. За словами головного природознавця Яворівського НПП Ігоря Плесака, з листопада по квітень коней годують сіном, жеребих кобил підгодовують зерном вівса та коренеплодами (морква, буряк). З кінця квітня до початку листопада коні постійно знаходяться на випасі, живляться зеленою травою та листям дерев і чагарників. Оскільки, площа вольєрів є недостатньою для повного забезпечення коней пасовищною травою, то їм додатково згодовують по 10-15 кг зеленої маси. Довідково: Історія походження. Вимерлий європейський дикий кінь (Equus caballus férus - кінь дикий, або тарпан (інколи розрізняють лісову і степову форми), невеликий на зріст (висота в холці 107 -130 см). однією з ознак, окрім малого зросту, є наявність темного «ременя» уздовж хребта, а також відсутність чілки і неповисла грива: Травоїд - у минулому досить поширений у Степу і Лісостепу Європи. Тарпани були маленького зросту з відносно товстою горбоносою головою, загостреними вухами, густою короткою хвилястою, майже кучерявою шерстю, яка сильно подовжувалася взимку, короткою, густою, кучерявою гривою і хвостом середньої довйжини. Влітку колір був рівномірний чорно-бурий, жовто-бурий або брудно-жовтий, взимку світліший, мишачий (мишаста масть) з широкою темною смугою вздовж спини. Ноги, грива та хвіст - темні. Густа шерсть дозволяла тарпанам переживати холодні зими. Міцні копита не вимагали підков. Тарпани водилися табунами, іноді по кількості табунів, які розпадалися на менші групи з жеребцем на чолі. Тарпани були вкрай дикі, обережні і полохливі. Історія знищення. Загальноприйнято вважати, що тарпани вимерли через оранки степів під поля і їх витіснили стада домашніх тварин, які займали пасовища і водопої. Через те, що ці коні надавали великої шкоди посівам їх почали нищити. До початку XVII століття деякі міста Європи містили загони стрільців, які полювали на диких коней, що спустошували поля. Спроби відтворення виду. У польській частині Біловезької Пущі з особин, зібраних по селянських господарствах (у яких в різний час опинилися тарпани і дали потомство) були штучно відновлені, так звані тарпановидні коні, що зовні виглядають як тарпани і відпущені на волю. Раніше коней з ознаками диких тарпанів використовували на різних сільськогосподарських роботах. У даний час цю породу, переважно, використовують в атракційних цілях - їзді в легкій упряжі, а також утримують в вольєрах для показу, як коней, що в найбільшій мірі зберегли ознаки зниклого тарпана. Утримання та годівля. Нащадки коня тарпана характеризуються невибагливістю до умов утримання та годівлі. Застосовуються три основних способи утримання даної породи коней: резерватна, вольєрна (загінна) та утримання в конюшні.

28 листопада 2018

У Центрі розведення нащадків диких коней – тарпанів Яворівського НПП, продовжують роботи для створення належних умов утримання тварин. За кошти обласного екологічного фонду тут побудували та облаштували нову конюшню. Нащадки диких коней мають низку особливостей, зокрема, вони здатні якийсь час перебувати у зимовий період у відкритому природному середовищі. Працівники центру розведення, служби державної охорони та господарського відділу природоохоронної установи власними силами сприяють завершенню робіт щодо зведення піднавісу на території спеціально облаштованого вольєру. Відтак, цей об’єкт стане місцем перебування тварин у снігову негоду, створить зручність для їх підгодівлі, дозволить економно використовувати різні види кормів, а головне буде доступнішим для багаточисленних відвідувачів в осінньо-зимовий період. Яворівський національний природний парк  запрошує усіх охочих завітати  до рекреаційно-атракційного об’єкту «Оселя Розточчя».

12 березня 2018

«Оселю Розточчя», де знаходиться «Центр з розведення та збереження нащадків диких коней тарпанів» відвідали туристи та залишилися приємно враженими. Позитивні емоції переповняли як дітей, так і дорослих. Якщо звичайні свійські коні є у господарствах наших селян, то нащадків диких тарпанів в Україні можна зустріти лише у Яворівському національному природному парку. Щодо країн Західної Європи, то цих коників польських розводять у Республіці Польща (Розточанський парк народовий) та Австрії (Тіроль). Генетично коні вже не такі дикі лісові чи степові тарпани, які проживали на території України (останній вільний степовий тарпан зник у 1918 р.). Однак за манерою поведінки та зовнішніми ознаками дуже нагадують своїх предків. Зокрема, у них виражена товста горбоноса голова, загострені вуха, густа коротка, майже кучерява шерсть сіро-бурого кольору, яка взимку сильно подовжується і набуває світлої мишастої масті з широкою, темною смугою вздовж спини. Нащадків диких коней тарпанів у Яворівському НПП переважно використовують в атракційних цілях, тому туристи задоволені, адже змогли пізнати їх зблизька, зробити селфі на фоні дружелюбних тварин та покататися на санях горбогір’ям Головного європейського вододілу.