29 січня 2019

Сьогодні, 29 січня, у Львові відзначили 101-у річницю подвигу Героїв Крут.  Урочисті заходи, присвячені вшануванню київських студентів і бійців вільного козацтва, які загинули в 1918 році під час бою з більшовицькою армією Михайла Муравйова, відбулися на Личаківському кладовищі. Представники влади та громадськості поклали квіти до могили одного з учасників легендарного бою під станцією Крути Ігоря Лоського. Опісля відбулася поминальна молитва за полеглими у цьому бою. Також учасники заходу вшанували пам’ять учасника бою під Крутами Андрія Лазаренка покладанням лампадок до його могили. 

6 листопада 2018

Сьогодні, 6 листопада, відбулись урочистості з нагоди 207-річниці від дня народження Маркіяна Шашкевича. Участь у заході взяли представники влади та громадськість, студенти ЛНУ імені Івана Франка та учні Львівської середньої школи № 34 імені Маркіяна Шашкевича. Відтак, присутні вшанували пам'ять видатного письменника, поета, духовного просвітителя, натхненника національного пробудження Галичини урочисто поклавши квіти біля пам’ятника Маркіяну Шашкевичу на вулиці Коперника. Хорова капела «Трембіта» виконала пісні, покладені на поезію Маркіяна Шашкевича. Також урочистості з відзначення пам’ятної дати відбудуться біля музею-садиби М. Шашкевичу у с. Підлисся, Золочівського району. Довідково: Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада в селі Підлисся (тоді Золочівського округу, Королівство Галичини та Володимирії, нині Золочівський район) в сім'ї греко-католицького священика. Зокрема, мав брата о. Миколу (1812—11.11.1864, Лолин), який служив якийсь час у Мізуні поблизу м. Долини. Навчався у початковій школі в Білому Камені, міській нормальній школі(закінчив 1823 року) та домініканській гімназії (1823—1825) у Львові, Бережанській гімназії (тут якийсь час входив до однієї з польських таємних організацій), був вільним слухачем Львівського університету. 1836 року виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії перед представниками духовної влади, запрошеними гістьми. 14 жовтня того року в соборі Св. Юра виголосив свою проповідь (водночас з Юліяном Величковським в Успенській церкві, Миколою Устияновичем — церкві св. Параскеви). Через те, що ректор Телеховський не дозволив би цього, подав йому текст, укладений польською мовою. 1838 року закінчив Львівську духовну семінарію. За даними Романа Горака, висвячений 20 травня 1838 митрополитом Михайлом Левицьким.  Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь, яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях. Вислідом їхньої діяльності була підготовка рукописів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії «Син Руси» (1833) і «Зоря» (1834), які через цензуру не побачили світ, а головне — виданого у Будапешті альманаху «Русалка Дністровая» (1837), який вирішально вплинув на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.

9 березня 2018

Сьогодні, 9 березня, Львівщина разом з усією Україною відзначає 204-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка. Розпочались урочистості із покладання квітів до пам’ятника Кобзареві. Аби вшанувати великого українця на площі перед пам’яником Шевченкові у Львові зібрались представники влади, лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка та представники громадськості. «Ми сьогодні тут, аби усьому світові, і, найголовніше, самим собі сказати, що це наша земля, і ніхто й ніколи не буде визначати за нас, яких героїв нам шанувати і які свята відзначати. Шануймо своїх героїв. Для того, щоб ніхто не сумнівався: Україна є і буде там, де говорять українською мовою, де є українські могили, там, де звучить непереможне Шевченкове слово», - звернувся до присутніх голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка.   До урочистостей долучились також Перший віце-прем'єр-міністр України Степан Кубів. «Сьогодні Львів став центром світового українства із шанування Тараса Шевченка. Шанування гідності, честі і правди. Шевченко для нас – великий поет, талановитий художник, але головне – совість нашої нації. Він зумів передати нам основи нашої національної культури, ідеології у своїй творчості і на прикладі чеснот свого особистого життя», - наголосив Степан Кубів. Мешканців Львівщини також запрошують долучатись до акції «Вільний мікрофон» та продекламувати улюблений вірш Кобзаря біля пам’ятників Тарасу Шевченкові у всіх містах області.

11 січня 2018

Сьогодні, 11 січня, у смт Красне Буського району відзначили 105-у річницю від дня народження генерал-хорунжого, головнокомандувача УПА Василя Кука. Розпочалися урочистості молитвою та покладанням квітів до  могили головнокомандувача, а також Меморіалу бійцям за волю Украни, Небесної Сотні та воїнів АТО. У заходах взяв участь і голова Львівської ОДА Олег Синютка. «Ті хлопці, які у 40-50-их роках захищали Україну, а серед них і Василь Кук, знали, що їм доведеться покласти життя за волю. Вони свою справу зробили  - тепер діло за нами. Українці - сильна могутня нація, яка під проводом таких патріотів, як Василь Кук, здатна побороти усіх своїх ворогів», - зазначив Олег Синютка. Опісля учасники заходу відвідали експозицію у  краєзнавчому музеї смт. Красне. Довідка: Народився Василь Кук 11 січня 1913 року в селі Красне Буського району Львівської області. Вci діти родини Куків були членами Організації Українських Націоналістів, яка боролася із утисками прав українців з боку польської влади. Двох братів Василя — Іларія та Ілька — стратили поляки. За радянської влади вci члени родини були засуджені до тюремного ув'язнення, все майно батьків було конфісковано. За революційну діяльність його неодноразово арештовувала польська поліція. У 1934 р. був засуджений польським судом на 2 роки тюрми. У 1936 р. вийшов на волю й очолив Золочівський повітовий провід ОУН. З початком війни Кук очолював штаб похідних груп ОУН у східних областях України, а також провідну похідну групу, яка прибула 30 червня до Львова й організувала Народні Збори, на яких було проголошено Акт відновлення Української Держави. З 1947 року Кук був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах, а після загибелі генерала 5 березня 1950 р. Василя Кука було обрано Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради. 1954 року був заарештований і відсидів у радянських в'язницях і таборах, не дочекавшися суду, 6 років.  Після звільнення Василь Кук проживав у Києві, займався науковою роботою в Центральному державному історичному архіві та Інституті історії Академії наук Української РСР. Після розпаду СРСР видав чимало книг та написав безліч статей про історію та діяльність ОУН-УПА. Був членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, головою Наукового відділу Братства ОУН-УПА. Серце Василя Степановича перестало битися вранці 9 вересня 2007 р. За заповітом останнього Головного Командира УПА було поховано в рідному селі Красне.  А через три роки, 12 вересня на батьківщині останнього головнокомандувача УПА був урочисто відкритий пам'ятник Василю Куку.

7 грудня 2017

Сьогодні, 7 грудня, представники влади та громадськість урочисто відзначили 125-річчя з дня народження громадського та військового діяча, чотаря Української Галицької Армії Олени Степанів (Степанівни). Урочисті заходи розпочали із покладання квітів до могили першої жінки-офіцера, що на полі поховань № 64 Личаківського кладовища, опісля духівництво провело чин поминальної панахиди. Під час громадського віче до присутніх звернувся голова Львівської ОДА Олег Синютка і зазначив, що постать Олени Степанів є прикладом незламного духу і жертовної любові до України. “Хочу, щоб мене почули молоді люди, які, хто за покликом совісті, хто з переконання, прийшли сюди. Я переконаний, що для молоді Олена Степанів здається такою постаттю  з далекої української історії, яку треба переусвідомити, але я б дуже хотів, щоб молоді люди подумали собі, що Олена Степанівна зробила  дуже просту річ - свої переконання втілила у свої дії. Я б дуже хотів, щоб головний висновок, який ви б винесли з цього заходу  - потрібно зробити на своєму місці все, що від  вас залежить, зробити так, як просить країна", - зазначив очільник області. “Я хочу, щоб сьогоднішній день був не просто уроком мужності, шани тій людині, що увійшла в історію, а щоб для кожного з нас, це було переосмислення, що  все залежить від нас, що можна сподіватися тільки на себе. В нас велика дорога вперед до сильної, квітучої України. Нам потрібно зробити так, щоб ми не лише шанували героїв з історії, але й тих, які живуть сьогодні”, - додав Олег Синютка. У заході взяли участь  представники громадських організацій патріотичного спрямування та велика кількість учнівської та студентської молоді. Відтак, до заходу долучилися студенти та керівництво Національного університету «Львівська політехніка»,  Львівського національного університету імені Івана Франка, Львівської української гуманітарної гімназії ім. Олени Степанів з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови, Льві́вського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут та Курінь «Пласту» імені Олени Степанів.   На завершення віче присутні виконали патріотичні пісні, молодь продекламувала вірші. Патріотичні пісні та Державний Гімн України прозвучали у виконанні студентського хору Національного університету «Львівська політехніка». Урочисту сальву під час виконання Державного Гімну України здійснили представники Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять".

8 листопада 2017

У середу, 8 листопада, на Львівщині відбулись урочисті заходи з нагоди 130-річчя від дня народження сотника легіону Українських січових стрільців, організатора Листопадового Чину, полковника Української галицької армії, військового і громадського діяча Дмитра Вітовського. Представники влади, студентство і громадськість взяли участь у церемонії покладання квітів до пам'ятника Дмитру Вітовському, що розташований на Меморіалі УГА, що на Личаківському кладовищі. Опісля настоятель гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Степан Сус відслужив чин панахиди, також усі присутні виконали Державний гімн України та патріотичні пісні. Довідково: Вітовський Дмитро Дмитрович (псевдонім – Гнат Буряк; народився 08. 11. 1887, с. Медуха, нині Галицького р-ну Івано-Франківської обл. – 04. 08. 1919, поблизу  м. Ратібор, Німеччина, нині м. Раціборж, Польща, похований у Берліні. Закінчив гімназію у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ, 1907). Від 1911 року працював адвокатом у Станіславі. Організовував осередки товариствах «Січ» і «Просвіта» на Покутті, брав активну участь у роботі Української радикальної партії. Керував роботою з підготовки і проведення збройного виступу у Львові 1 листопада 1918 року, у результаті якого місто і провінція потрапили під контроль Українських збройних сил. До 5 листопада командував укр. військом у боях із поляками. Від 9 листопада 1918 – державний секретар (міністр) військових справ в уряді ЗУНР, перший командир УГА.  Загинув у авіакатастрофі.

1 листопада 2017

У cереду, 1 листопада, з нагоди відзначення 99-ї річниці утворення Західноукраїнської Народної  Республіки біля Меморіалу Українських Січових Стрільців на Янівському кладовищі відбулось урочисте віче, під час якого вшанували борців за волю України. Представники влади, студентство і громадськість міста поклали квіти до Меморіалу УГА та УСС, опісля священнослужителі відслужили поминальну панахиду за всіма, хто віддав життя у боротьбі за незалежність України. Під час віче голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка звернувся до присутніх і наголосив, що ця історична подія відкрила шлях до спільної боротьби за соборну і незалежну державу і є символом незламності українського народу. “Як 99 років тому було достатньо молодих людей, справжніх патріотів,які прагнули створити вільну незалежну українську державу, так і сьогодні в нас вистачає людей патріотично налаштованих. Студенти, серед вас є ті люди, які не обтяжені пропагандою, радянським минулим і  ви не поведетися на популістів, ви молоді у ваших руках і сила, і воля”, - зазначив Олег Синютка. Нагадаємо,сьогодні також представники влади разом з громадськістю вшанували героїв Листопадового Чину на Личаківському кладовищі. Зокрема, урочисто поклали квіти до Меморіалу воїнам УГА. Довідково: Листопадовий чин (також Листопадова революція, Листопадовий переворот, Листопадовий зрив, Першолистопадове повстання) — українське повстання, організоване в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Українською Національною Радою силами Українських січових стрільців в Королівстві Галичини і Волині, коронній землі Австро-Угорської імперії з метою встановлення влади Української Держави (названої згодом «Західноукраїнська Народна Республіка») на землях, на які вона обґрунтовано претендувала. 

21 жовтня 2017

Сьогодні, 21 жовтня,  відбулися урочистості із вшанування пам’яті українців, яких примусово виселили на каторжні роботи у Сибір. Біля пам’ятника Жертвам комуністичних злочинів, що на пл. Шашкевича, урочисто поклали квіти та відслужили екуменічну панахиду. «Нам важлива пам'ять про тих, яких вигнали з їхніх домівок. Втрата дому – це втрата свободи. Радянська влада завжди намагалась знищити тих, які мали власну думку, які хотіли будувати свою Україну - щасливу і заможну. Ми мусимо пам’ятати про ті події, щоб вони не повторились», - зазначила під час поминальних заходів заступник голови Львівської ОДА Оксана Стоколос-Ворончук. «Мені добре запам’ятався той день. 21 жовтня 1947 року. Мені було 14 років. Нас везли товарними вагонами два тижні. Поїзд був завдовжки в 90 вагонів. Немовлята в пелюшках, старі та молоді, хворі і здорові. Нас чекала гірка доля. Але після всього пережитого я хочу попросити сучасну молодь: навчайтеся, дізнавайтеся про ті страшні часи, щоб жоден ворог не зміг з вами зробити того самого», - закликала очевидиця тих подій Катерина Пелехата. Окрім того, в усіх храмах Львівщини відслужили поминальні Богослужіння за жертвами операції «Захід». Довідково: Операція «Захід» – примусове виселення населення із Західної України, проведене 21 жовтня 1947року. Головним завданням операції було послабити український визвольний рух.  Протягом доби виселили 26 644 родини, загалом 76 192 особи. Такими були дані офіційних звітів МДБ. А в документах українського підпілля фігурувала цифра 150 тис. вивезених осіб. Вони виконували каторжні роботи в копальнях і колгоспах Сибіру.

21 липня 2017

21 липня у Львівському палаці мистецтв відбувся святковий вечір, присвячений 110-річчю від дня народження Олега Ольжича. У програмі заходу – літературно-музичні композиції у виконанні Ярослава Дерпака, Олега Деркача, Людмили Гончарової, а також Олександра  Василюка та етногурту «Жива». Окрім того, усі охочі мали змогу переглянути фрагменти документального фільму «Ольжич» режисера Наталі Криничанки. Довідково. Олег Ольжич (Олег Олександрович Кандиба) – поет, публіцист, політичний діяч. Син Олександра Олеся. Навчався в Карловому університеті в Празі та Українському вільному університеті, працював у Гарвардському університеті (США). З часу виникнення ОУН став одним з найактивніших її членів, згодом – заступником голови Проводу ОУН. Брав активну участь в політичних подіях того часу, зокрема в обороні від угорських фашистів Карпатської України (1939). Належав до кола поетів-«вісниківців». Після початку другої світової війни продовжував свою діяльність в Україні, а оскільки це викликало незадоволення німецьких окупаційних властей, Олег Ольжич змушений був працювати в підпіллі. Загинув у фашистському концтаборі Заксенгаузен 10 червня 1944 р.

21 липня 2017

21 липня виповнюється 110-та річниця від дня народження українського поета, археолога та громадського діяча Олега Ольжича. З нагоди відзначення пам’ятної дати представники влади та громадськості поклали квіти до меморіальної дошки Олега Ольжича. Опісля відбулось громадське віче та спільна молитва учасників заходу. «Це людина, талан якої зріс на прекрасному грунті – батьки виховали його гідною людиною, справнім українцем. Два кредо життя Олега Ольжича – віра і незбагненність. Віра в Бога, віра в Україну, і незбагненність вершин, яких може досягти людина, - зазначила заступник голови Львівської облдержадміністрації Оксана Стоколос-Ворончук. - Людина живе доти, доки жива пам'ять про неї. Твори, наукові дослідження Олега Ольжича берегтимуть нашу пам'ять про нього ще довгі роки». Також у Львівській ОДА (2 поверх, біля каб. 257) триває виставка, присвячена творчості Олега Ольжича. Нагадаємо, о 18:00 год сьогодні, 21 липня, у Львівському палаці мистецтв відбудеться вечір, присвячений річниці дня народження видатного українця.

18 травня 2017

Шановні пані та панове! Сьогодні ми відзначаємо cімдесят треті роковини від початку депортації кримських татар з їхньої історичної батьківщини – Криму. Згадуємо зі співчуттям і про інші етноси Криму, на долю яких випало це випробування: німців, греків, вірмен, болгар, караїмів та інших. Примусове виселення стало однією із найбільш злочинних і ганебних спецоперацій тоталітарного комуністичного режиму Радянського союзу. Верховна Рада України цілком обґрунтовано визнала депортацію 1944 року геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Депортація – злочин без строку давності, а злочинці, які холоднокровно спланували акцію геноциду – не мають права на прощення. Моторошні спогади очевидців про депортацію та подальше життя в тих жахливих умовах, які підготувала їм радянська влада, нікого не можуть залишити байдужим, скільки б часу не сплило. «Спогади терзають душу, мучать серце, - влучно сказала Фатіме-Шерфє Сейтхалілова, яка юною дівчиною була депортована з Криму. - Кожен божий день був наповнений трагедією окремо взятої людини, будь то дитина, жінка чи старий». Волелюбний народ повернувся-таки до рідного Криму. І разом ми всі будували незалежну Україну. Тепер всім зрозуміло, що наповнення, так би мовити, автономії Криму винятково російським змістом, було великою помилкою. А ціна такого прорахунку виявилася надто високою. В 2014-му, незадовго до сімдесятих роковин депортації, вже пострадянська, але так само авторитарна Росія анексувала український Крим. Тисячі кримських татар поневолі змушені знову покидати рідні домівки. Окупанти роблять усе, аби й далі витискати волелюбний народ із своєї рідної землі. Що це як не нова неоголошена, підло прихована депортація?    Заборона на діяльність Меджлісу в Криму, яку засудив Міжнародний Суд ООН, арешти й катування, утиски етнічних українців і кримських татар, безслідне зникнення людей – лише окремі штрихи до портрету тимчасової злочинної самопроголошеної так званої кримської «влади». Священне право кримських татар вільно жити на рідній землі буде відновлено – остаточно і безповоротно. За допомогою усіх можливих засобів і механізмів, прийнятних у цивілізованому світі. Тиждень тому Конституційна комісія, за моїм дорученням, прийняла рішення про створення робочої групи з напрацювання пропозицій змін та доповнень до Конституції України щодо Автономної Республіки Крим. Відтак, ми робимо перші кроки у питанні створення у Криму національної автономії кримських татар. Безумовно, ця автономія повністю врахує рівні права і свободи українців, етнічних росіян та представників усіх інших етносів, що проживають на півострові. Крим – це Україна, а Україна – це Європа. Частина цивілізованого світу, де цінується людська гідність і суверенні права народів. Я впевнений у деокупації Криму. Я впевнений у покаранні злочинців. Країну-злодія буде примушено повернути вкрадене. Україна нині остаточно пориває з пострадянським минулим, стає частиною єдиного європейського цивілізаційного простору. Вчора у Страсбурзі ми остаточно завершили процес отримання громадянами України права на безвізові подорожі до країн Євросоюзу. Безвіз зараз є українським і належить українському народу. І ніч проти 11 червня стане початком нової епохи. Переконаний, наш європейський поступ, в успіху якого я не сумніваюся, на відміну від політиканів і популістів, стане ще одним вагомим чинником повернення під  український суверенітет окупованих територій. І впевненість ця ґрунтується, у першу чергу, на вірі в Україну та очікуваннях кримських татар, українців, та всіх інших етносів – громадян України, які проживають в окупованому Криму. Вона базується на нашій спільній позиції, що Крим – це Україна, та на підтримці цієї істини всім міжнародним співтовариством. Жодна країна цивілізованого світу не визнала незаконну анексію кримського півострова. Віднедавна маємо не просто цю політичну позицію, не просто політичну позицію ООН та окремих держав, але й попередню юридичну оцінку Міжнародного Суду ООН. Це Україна підготувала цей позов. Цей позов був прийнятий Міжнародним судом ООН і вже навіть зроблені попереджувальні заходи. Шановні пані та панове! Кілька днів тому в Києві фантастично відбулося «Євробачення».  Надзвичайно велика кількість людей долучилася до його проведення, але саму можливість цього феєричного свята нам подарувала Джамала, народна артистка України. А пісня «1944» розворушила душу всієї Європи. Велике спасибі, Джамало! Саме такою має Європа і світ бачити Україну. І ще про одну історію хотів би нагадати сьогодні, так само як зробив це ще у вересні 2014 року, промовляючи в Конгресі США. Це історія  Решата Аметова, батька трьох дітей, який пішов із життя в 39 років – заради України і заради українського Криму. Він сміливо виходив на акції протесту проти «зелених чоловічків». Група злочинців викрала його на очах у десятків людей та перед телекамерами. Через два тижні його було знайдено закатованим. Він не здався! Лише думка про останні хвилини Решата у кожної нормальної людини викликає жах і біль. А його сміливість викликає велику шану і повагу. Тому я прийняв рішення про присвоєння йому звання Героя України. Слава нескореному кримськотатарському народу! Слава Україні!  

29 вересня 2016

Сьогодні, 29 вересня, у Львові відбулись урочисті заходи з нагоди відзначення 150-ої річниці від дня народження творця української історичної школи, Президента Української Народної Республіки  Михайла Грушевського. У рамках заходів голова Львівської ОДА Олег Синютка разом із представники влади, громадськості, студентської та учнівської молоді, а також діячами мистецтва поклали квіти до пам’ятника Михайлові Грушевському та спільно  виконали гімн України. "Михайло Грушевський – визначний історик, людина, яка зайняла чільне місце в новітній історії України як перший Президент відновленої Української держави. Саме Грушевський зумів зібрати всі артефакти, всі дослідження і з’єднати їх воєдино, подарувавши нації "Історію України-Руси". Сьогодні завдяки його невтомній праці кожен з нас розуміє, що ми не творимо щось нове, а продовжуємо славу нашої гордості і честі, підтримуємо традиції справжніх державотворців. Я переконаний, що не тільки в Галичині та Україні, але й у всьому світі прізвище Грушевського звучить гордо, як прізвище історика, президента, людини, яка творила історію української нації", – зазначив Олег Синютка у своїй промові. Варто зазначити, що музичний супровід урочистостей забезпечила Державна заслужена хорова капела України "Трембіта".