«Я тут, щоб ця навала не прийшла до моїх рідних»: історія офіцера зі 125-ї бригади ТрО
Командир взводу вогневої підтримки 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на псевдо «Фейт» не з підручників знає, хто такі pocіяни. Його родина постраждала під час радянської окупації.
«Фейт» у лавах Сил ТрО ЗСУ з перших днів широкомасштабного вторгнення. Заради боротьби за українську незалежність він залишив роботу, від якої був у захваті, та змушений бути далеко від своєї люблячої сім'ї.
«Багато хлопців поранені, є звісно загиблі, а є ті, хто знову повернувся на фронт. Біля мене самого кілька разів прилітало, наприклад, міна 82-мм. Тоді в мене 5 уламків прилетіли, а мій побратим досі на лікуванні після того випадку. Ще були зламані ребра в мене, але зараз вже все добре», - розповідає військовий.
Чоловік з сім’єю проживали у Львові поблизу аеропорту. На початку повномасштабної війни його 13-річний син відмовився виїжджати за кордон, захотів залишитись в Україні.
«Я тут (на фронті – ред.), щоб ця «чума» (російська армія – ред.) не прийшла до них, до моїх рідних. От і вся мотивація! Я знаю не з книжок, хто такі росіяни, знаю з розповідей моїх родичів, яку шкоду наробили наші «сусіди». Вони вбачали у нас, українців, додаток до себе, хоча самі нічого особливого не варті!», - додав «Фейт».
Детальніше про історію офіцера, який докладає максимум зусиль для втілення Української перемоги — дивіться у сюжеті Регіональне управління Сил територіальної оборони «Захід».