Військовослужбовці 80-ї окремої десантно-штурмової бригади завжди у броні, зі зброєю в руках, адже перед ними постійне бойове завдання – штурмувати.

Вони чесні, без пафосу та самовихваляння. Зовсім не вважають себе героями. Зізнаються, що бути десантниками – важко. Але їм під силу. Бо оточують найвірніші брати по зброї, а чекають найрідніші люди. Назад до домівок. З перемогою.

1. Воїн з позивним «Бетмен».

У чоловіка є донька, а його дружина ось-ось має народити ще сина. Десантник не приховує, що на війні для нього найважливіше знати, що ніхто нікого не кине.

«Мені подобається штурмувати. Перший успішний штурм – під Кремінною. Ми штурмували ворожий взводний опорний пункт. Ми тихо підійшли, почали працювати з РПГ та кулеметів. Вони й голови не могли підняти. Після 10 гранат окупанти ще були живі. Ми заскочили в окоп та знищили ворога. Шість годин безперервного бою. Постійна стрілкотня, без передиху. Було дуже складно, загинув наш побратим - командир відділення. Але ніхто не відступав, всі тримались один за одного та прикривали один одного. Ми відбиваємо нашу земельку», – каже десантник.

2. Воїн з позивним «Пижик».

Кулеметник подавляє вогонь ворога під час штурмів та оборони. Зізнається, штурм це завжди 50 на 50, адже ніколи не знаєш чи повернешся. Вдома на чоловіка чекають брати, батьки та дівчина. Це додає сили виганяти противника.

«У ворога бойовий дух впав, а в нас ні. Страх є завжди, але коли вступаєш в контакт він стає меншим та зникає. Ми штурмували посадку, вступили в контакт з ворогом, нормально постріляли. Я почув шурхіт в бліндажі. Вони закричали, що здаються. Ми взяли 7 росіян в полон. В нас хороший, навчений підрозділ. Побратими прикривають мою спину, а я – їхні спини. Найважливіше в штурмі – бути впевненим в собі та в своїх людях. Десантником бути важко. Але хто, як не ми? Я не вважаю себе героєм. Я такий, як і всі, хто на війні. Я українець. Відверто, сила духу більша за страх. Ми на своїй землі. Хай вони бояться», – розповідає воїн.

3. Воїн з позивним «Король».

На чоловіка вдома чекає дружина та двоє синів. Він служив у спецназі ще до війни на Донбасі. Десантник – професійний боксер з безліччю нагород. Звик йти в бій, бути бійцем, бути переможцем. Зараз замість рингу є нескінченні посадки на Бахмутському напрямку.

«На рингу не так небезпечно. Перший вихід – тяжкий. Нас тримали на мушці. Але згодом ми вдало відбили територію. Ми виганяємо їх. 80 бригада – все на вищому рівні з підготовки, стрільбі, плануванню операцій. Командири нас бережуть. У нас класна підготовка та озброєння. Ми переможемо», – не сумнівається захисник.

4. Воїн з позивним «Ротвейлер».

Він веде десантників на штурм на Бахмутському напрямку.  На його повернення чекає мама, брат та увесь його хутір. Командиру штурмовиків найбільше подобається, що дух побратимів настільки міцний, що львівські десантники йдуть у бій, бачивши противника за пару метрів від себе.

«По-простому, це дуже сміливі люди. Але мало для цих людей слова «сміливість». Ми йдемо у правильному напрямку, бо є результати – просування вперед. Заїхавши в цей сектор, кожен має себе перебороти, переконати, що зможе це зробити. Бо ніхто за нас, українців, перемоги не здобуде», –наголошує боєць.

Служба зв’язків з громадськістю 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ДШВ Збройних Сил України.