Обидва чоловіки були талановитими науковцями-археологами, які роками ревно досліджували «Давній Пліснеськ». 

Учора, 15 червня, працівники Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» розпочали підготовчий етап перед майбутніми розкопками. У планах науковців — продовжити вивчати місце одного із найбільших середньовічних поселень в Україні — слов’янського городища VI - Х століть. 

«Спершу плануємо зробити навіс, щоб мати можливість проводити дослідження у будь-яку погоду. А вже з понеділка приступимо до самих розкопок. Першим етапом стане зняття дерну, зачистка, а тоді, якщо не виявимо об’єкти, то будемо знімати перший шар ґрунту на штик. Далі досліджуватимемо самі об’єкти, які будуть виявлені: чи то житлові, чи господарські, чи будь-які інші», — ділиться планами в.о. директора заповідника Володимир Шелеп.

За його словами, працівники щороку секторально досліджують ділянки поблизу місця, де розташована «Пліснеська хижа», щоб в подальшому розміщувати на вже вивчених територіях об’єкти скансену і розвивати закладену експозицію: висадити город, примножити число бортей, спорудити ще одну хижу. Очолить цьогорічну експедицію Олександр Дідик — завідувач відділу охорони та популяризації історико-культурної спадщини Пліснеського заповідника. 

«Завершальна частина польового сезону буде експериментальною. Це продовження проєкту «Пліснеська хижа», який призупинився через повномасштабне російське вторгнення. Цього року завдяки зусиллям Сашка Дідика вдалося здійснити заготівлю всіх необхідних матеріалів, зокрема, очерету, а тому, після проведення досліджень, плануємо спорудити ще одне давньослов’янське житло, щоправда вже з іншими конструктивними особливостями. Хочемо, щоб люди мали змогу побачити, як колись давно виглядало стародавнє поселення на цьому місці», — додає Володимир Шелеп.

Восьмий сезон Пліснеської археологічної експедиції присвячений світлій пам’яті Андрія та Михайла Филипчуків — батька і сина, які десятиліттями досліджували це городище. 

«Михайло Андрійович був прихильним до людей, допомагав студентам — щедро ділився матеріалами, необхідними для написання наукових праць. Після його смерті, ми з Андрієм продовжили його працю — досліджували Пліснеськ й інші пам’ятки. В 2015 році, коли був створений заповідник, я став його директором, а Андрій — моїм заступником. Роботу в заповіднику ми ділили порівну і в усьому допомагали один одному: Андрій займався більше науковою роботою, яку дуже любив, а я адміністративною. На жаль, Андрія ми втратили у цій підлій війні. Він був піхотинцем, солдатом, стрільцем 103-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ. А ще освоїв фах медика і допомагав іншим під час бойових поранень. Андрій був дуже педантичним, сумлінним і завжди допомагав іншим. Навіть у день своєї загибелі витягував побратимів з воєнного пекла, — пригадує Володимир Шелеп, — Андрій і його батько дуже любили свою роботу: цілий рік з нетерпінням чекали на початок експедиції, щоб поїхати в поле з лопатою, закласти перший шуфр, перший розкоп, знайти цікаві об’єкти, почати досліджувати їх… Робота, яку проводили, була велика і копітка, але дуже важлива — бо заповнювала білі сторінки нашої історії, які з’явилися в тому числі через московитів, бо вони постійно стирали нашу історію. Михайло Филипчук завжди казав: «Земля не бреше — брешуть люди». Археологія завжди давала, те зерно правди, якого бракувало нашій Історії».

Фото ілюстративні  — з попередніх експедицій