Туристичні магніти Кам’янко-Бузької громади: ідея локації, де можна відпочити

Туристичні Магніти Кам’Янко Бузької Громади (1)
Краєвиди Західного Бугу, давня архітектура та місця, де зароджувався український театр. Туристам є що досліджувати у Кам‘янко-Бузькій громаді.
Рушайте з міста, слоган якого – «колиска українського театру». Саме в Кам’янці-Бузькій під час ярмарку відбулась перша постановка українською мовою «Продав кота в мішку», режисером якої став письменник та вчитель Якуб Ґаватович. Площа, де грали актори, досі існує, а кіт зі старовинної інтермедії став неофіційним символом міста, де часто бував Лесь Курбас та написав роман «Вир» Григорій Тютюнник.
Мандруючи вулицями давнього галицького містечка, зайдіть до Костелу Успіння Богородиці (1910 -1929 рр.). Неоготична будівля подібна до храму святих Єлизавети та Ольги у Львові. Обидві святині спроєктував знаний архітектор Теодор Тальовський. Під час Першої світової війни у костелі постраждали вітражі, які замовляли на краківській фірмі Зеленського, а дзвони забрали на боєприпаси. Бої Другої світової будівлю не зачепили, але згодом радянська влада розмістила тут зерносховище, меблевий магазин і пункт наповнення сифонів водою. Тепер костел в руках римо-католицької парафії.
Церква святого Миколая (1667 р.) – дерев’яна, зведена у стилі галицької школи народної архітектури. Святиня належить до пам’яток архітектури національного значення. Саме тут знайшли перше слов’янське паперове Євангеліє, датоване 1411 р. Його зберігають у відділі рукописів Національної бібліотеки ім. В. Вернадського у Києві.
Церква Різдва Богородиці (1878-82 рр.) з’явилася завдяки діяльності місцевого священика Михайла Цегельського і славиться чудотворною іконою Струмилово-Кам’янецької Матері Божої. За переказами, цей образ з’явився на липі, а коли лісом проїжджав тогочасний староста Юрій Струмило, його коні впали навколішки. Згодом на цьому місці збудували капличку, потім звели дерев’яну церкву, ще пізніше мурований храм, який стоїть досі.
Біля ратуші міста теж можна зупинитися. Її купол, після пожежі у лютому 2022 року, вже відновили. Майстрам вдалося відтворити дизайн даху максимально наближений до оригінального: він гостроверхий із слуховими вікнами та завершується сиґнатуркою зі шпилем-флюгером.
І в навколишніх селах є що подивитися. У Дерневі стоїть дерев’яна церква св. Микити 1666 року. Її вважають взірцем народної архітектури галицької школи. Сакральна споруда належить до пам’яток архітектури національного значення і підпорядковується греко-католицькій церкві. А ще у селі є костел (1930р.) в стилі конструктивізму. Служби тут не правлять. Кажуть, що храм навіть не встигли освятити, завадила Друга світова війна.
У селі Тадані вартий уваги Костел Благовіщення (1734 р.) – один з найдавніших збережених дерев’яних костелів України, оригінальний вівтар якого зараз знаходиться в костелі в Бібрці.
У Батятичах є три чудові зразки сакральної архітектури: дерев’яна церква св. Юра (1759р.), яка є національною пам’яткою, церква Собору Пресвятої Богородиці (1788р.), яку розписував маляр Теофіль Копистинський і костел св. Ядвіги (1903р.), що звели польські колоністи.
У селі Спас на березі річки Західний Буг є церква Преображення Господнього (1932 р). Гордість святині – унікальний «плоский» іконостас, виготовлений з ясеня та інкрустований мореним дубом, який згідно переказів брали з дна річки Буг.
Додамо, що згадані об’єкти, управління туризму та курортів Львівської ОВА розмістило на популярному ресурсі серед мандрівників Tripadvisor, для того щоб якомога більше людей дізналося про туристичну привабливість Львівщини.