Автомобіль одного з батальйонів  бригади, повільно оминаючи вирви від авіабомб, в’їжджає у двір житлового будинку Сіверська, що на Донеччині. В п’ятиповерховій будівлі немає жодного вцілілого вікна, а на рівні останнього поверху між вікнами стирчить вгрузлий в стіну хвостовик снаряда «Урагана». Мешканці будинку кажуть, що це наслідки нещодавнього обстрілу.

Не минає і п’яти хвилин, як навколо машини збирається близько десятка чоловіків та жінок. Видно, що військові приїздять сюди не вперше, адже місцеві розмовляють із ними як із знайомими. Найбільше розпитують про засоби гігієни та ліки. Але радіють і продуктам харчування: макаронам, консервам і кашам.

Всього за офіційними даними, в Сіверську залишається приблизно 1,5 тисячі мешканців, в тому числі діти. Вони постійно живуть у підвалах, і лише в перервах між обстрілами виходять у двори, щоб приготувати їжу та трохи погрітись на сонці.

Місцева мешканка Надія каже, що допомагають вижити під постійними артобстрілами волонтери та військові. Але звичайно ж, найбільше, за словами жінки, мешканці Сіверська потребують миру.

«Найбільша наша потреба – щоб був мир. Хочеться прокинутись, і щоб світило сонечко, щоб усе було добре. Хочеться побачити своїх онуків», – каже жінка, витираючи сльози.

Бійці тероборони регулярно допомагають жителям Сіверська, привозячи їм продукти, ліки та засоби гігієни. Кажуть, що також постійно переконують їх евакуюватись з міста, однак більшість з тих, хто залишився, сприймає ці поради із недовірою.

«В Сіверську навіть зараз, коли росіяни постійно обстрілюють місто, залишається доволі багато людей. Звісно, що тут працюють і волонтери, але ми бачимо що місцеві жителі потребують набагато більше. Найбільше боляче і образливо за маленьких дітей, які залишаються в місті. Вони позбавлені звичайного життя, розваг. Змушені постійно жити в підвалах, під страхом обстрілів та раптової смерті чи загибелі батьків та рідних. Тому й допомагаємо тим, хто тут залишився, в тому числі і заради цих дітей», – каже військовослужбовець 103 бригади, який привіз сьогодні допомогу.

Попри небезпеку, військовослужбовці бригади не оминають можливості допомогти місцевим мешканцям, особливо коли мова іде про дітей.