Відділ культури Червоноградської міської ради навіть розпочав підготовку документації на подання сокальської кераміки до Світової спадщини ЮНЕСКО. 

«Мистецтво виготовлення Яворівської дерев’яної забавки, традиція приготування яворівського пирога та створення сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі вже у Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України від Львівщини. У черзі – традиція виготовлення Глинянського візерункового текстилю. Сокальська кераміка – теж чудова презентація нашого краю, яка разом з іншими народними промислами дбає про збереження ідентичності та економічний потенціал територіальних громад», – зазначає заступник начальника управління туризму та курортів Львівської ОВА Тарас Лозинський.

Раніше у Сокалі в понад 40 дворах виготовляли кераміку, розписували пташками, квітами. Найбільш відомою сокальська кераміка стала у ХІХ ст., завдяки виробам кераміста Василя Шостопальця. Гончарною справою у цій родині займались чотири покоління, починаючи з XVII ст. Робили також димлену кераміку, окрім Шостопальців, відомі на той час майстри Іван Боярський, кераміст Гордійчук, Душка. 

«Кераміка на наших теренах стала традиційною, такою, що послідовно передавалася з покоління в покоління. З’ясувалось, що залишилось дуже мало робіт сокальських гончарів, їх у прямому сенсі вивезли з України, вони опинились у приватних колекціях», – розповідає гончар Сергій Івашків. 

Чоловік познайомившись із традиціями сокальської кераміки, вирішив неодмінно спробувати створити щось власноруч у цій стилістиці. Зауважує, що це дещо інша технологія, аніж чорнодимлення, і слід дуже ретельно підбирати матеріали. Однак ці труднощі ще більше мотивують майстра відроджувати автентичну кераміку рідного краю.

У Сергія Івашківа можна придбати різноманітні гончарні вироби. Детальніше за посиланням https://cutt.ly/cLzmIF0 Кераміст також запрошує охочих на майстер-класи. На гончарну терапію часто приходять внутрішньо переміщені особи.

«Завдяки майстер-класу, я на якийсь час забула про весь той біль, який пережила моя родина на Донеччині. А тепер в мене знову є моя особиста, улюблена тарілка, за що я вам дуже вдячна!», –  поділилася пані Тетяна, одна із учасниць майстер-класу.