Навколо доброї справи об'єдналися місцеві швачки. Вони принесли власні швейні машинки, а хлопці з Самооборони допомогли облаштувати приміщення.

«Майстрині зібрались, а матеріалу не було. Якусь кількість тканини надіслав волонтер з Хмельницького, іншу частину брали зі старої військової форми. З наліпками допоміг хлопець з Дніпра. Його теща в Залужжі розкроювала тканину для плитоносок. Інший матеріал вдалося закупити за зібрані кошти. Так і почалась робота», - розповіла староста села Марія Мілянець.

Більшість майстринь - професійні швачки, які залишили основне місце роботи задля допомоги військовим. Жінки кажуть, що як шили, то кожен мовчки сидів і молився, адже до війська пішли їхні чоловіки, брати чи сини.

До процесу долучилась залужнянська молодь. Зранку до вечора вони допомагали майстриням. А в селі Старий Яр чоловіки згуртувались для виготовлення деталей для бронежилета.

Ескізи плитоносок майстриням довелося вдосконалити так, щоб вони відповідали потребам військових: легко одягалися, достатньо прилягали до тіла, були зручними тощо.

Від початку війни імпровізованому швейному виробництву вдалося пошити понад 200 плитоносок.