Напередодні, 9 вересня, на території парку імені Івана Франка відбулася презентація світлозвукової арт-інсталяції «Формула пам’яті. Іван Вакарчук». Подія об’єднала родину, друзів, колег, учнів Івана Олександровича, представників влади, університетської спільноти, діячів культури й науки. Захід відбувся на місці майбутнього громадського простору Івана Вакарчука.

«Мільйони українців складали ЗНО. Але не всі пригадують, що саме за каденції Івана Вакарчука на посаді міністра освіти і науки ЗНО стало основою вступу до українських університетів. Зʼявилися зрозумілі та однакові правила для всіх, а це суттєво вирівняло можливості для вступників з усієї країни, як з великих міст, так і з маленьких сіл.

Так само принципово Іван Вакарчук обстоював українську мову як мову освіти і науки. Розмовляти українською, викладати, писати підручники, захищати дисертації, вести складні наукові дискусії, творити нові знання. Сьогодні це звучить природно. Але дуже багато речей, які здаються нам природними, колись комусь довелося обстояти.

Іван Вакарчук обстоював. Як науковець, багаторічний ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, міністр, викладач, вчитель і наставник для багатьох.

Пам’ять про Івана Вакарчука має бути гідною масштабу його особистості», – зазначив голова Львівської ОДА Максим Козицький.

Автором світлової інсталяції є світловий дизайнер і митець Микола Каблука. Музичним супроводом події стала композиція «Ночі і дні» гурту «Океан Ельзи» – улюблена пісня Івана Вакарчука з репертуару його сина Святослава.

«Тато був одним із тих небагатьох людей, чиє життя в історії точно буде набагато довшим, ніж його, на жаль, коротке фізичне життя. Я можу довго говорити про Івана Вакарчука, тому що я дуже його люблю. Мені пощастило, що тато був для мене другом, а не тільки батьком. Він був людиною, якої, можливо, найбільше сьогодні мені бракує. Він навчив дбати, щоб мною завжди в житті керувала цікавість: цікавість до науки і мистецтва, до того, щоб робити щось важливе кожного дня, просто продовжувати жити, тому що це – цікаво. Оця любов до пізнання, дитяче, в хорошому сенсі цього слова, бажання відкривати кожен день і дивуватися йому є одним зі стовпів, який тримає нашу душу і наш розум у ясності», – наголосив Святослав Вакарчук.