У 2025 році коштами обласного бюджету реставраційні роботи проводились на 8 об’єктах Львівщини. Левову частку коштів спрямували на 5 об’єктів дерев’яної сакральної архітектури. Усі вони є пам’ятками національного значення, а дерев’яна церква св. Юра в Дрогобичі додатково має статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО.

На двох об’єктах реставрацію завершили повністю. Зокрема, йдеться про дерев’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці в с. Кліцько Львівського району та дерев’яної церкви Св. Михаїла у с. Ісаї Самбірського району. А також відреставрували цінний стінопис церкви Святого Михаїла в с. Ісаї.

Цінність цих об’єктів не викликає сумнівів, адже дерев’яна сакральна архітектура є однією з найхарактерніших ознак західного, зокрема карпатського регіону України. Вона вирізняється традиційною тридільною структурою — бабинець, нава та вівтар — а також триверхою або багатоверхою композицією, у якій відображені високий рівень теслярської майстерності та витончені мистецькі традиції регіону. Саме завдяки такій архітектурній тяглості ці храми є важливими носіями регіональної ідентичності та багатовікових духовних традицій.

Що стосується церкви Святого Архистратига Михаїла в с.Ісаї, найдавніші відомості про храм походять із документів 1507 року. Сучасна дерев’яна будівля була зведена у 1663 році майстром Іллею Пантелеймоном, про що свідчить різьблений напис на західному одвірку (за дослідженнями Драгана). Храм відновлювали у 1801 та 1875 роках.

У храмі й досі збереглися унікальні речі: дві ікони XV століття, хоругви XVIII століття, старі церковні замки та так звані «підхрестові яблука» — керамічні прикраси, які колись встановлювали під хрестами на верхівках храму. Також тут є зразки народної поліхромної скульптури.

Бароковий різьблений і золочений чотириярусний іконостас, створений у 1669 році, має рядову структуру — однак його ікони згодом були примітивно перемальовані. Сучасний стінопис є пізнішим і, ймовірно, належить до XIX століття.

Окрему історичну цінність мають монументальні полотна відомих художників XIX століття — братів Івана та Василя Чайок, створені у 1897 році. Унікальним експонатом є також труна-кенотаф, у якій, за переказами, було «запечатано» смертельну хворобу - чуму або холеру, що поширювалася в регіоні наприкінці XIX - на початку XX століття.

«Цей проєкт став потужною дослідницько-реставраційною та освітньою ініціативою. Він об’єднав фахівців із реставрації архітектури, монументального живопису, а також кращих студентів коледжу ім. І. Труша. Вони мали можливість працювати в реальних умовах, вдосконалюючи свої професійні навички під керівництвом досвідчених майстрів.

Реставраційні процеси були унікальними з технологічного погляду, адже вдалося безпечно зняти не лише олійні, а й темперні перемалювання з авторського живопису. Під час виконання робіт змогли встановити ім’я автора стінопису та атрибутувати окремі ікони, що є важливим з погляду наукових досліджень. Ми очікуємо на нові наукові публікації від фахівців, які безпосередньо здійснювали ці роботи, адже отримані результати мають значну цінність для фахової спільноти та розвитку української реставраційної школи. Тому їхня фахова реставрація є питанням не лише локальної відповідальності, а й міжнародної культурної репутації України», - коментує директорка департаменту архітектури та розвитку містобудування Олена Василько.

У планах на 2026 рік продовжити реставраційні роботи у низці сакральних об’єктів Львівщини: у церкві Богоявлення Господнього в селі Кугаїв Львівського району, у церкві Святого Юра в місті Дрогобич, а також — у співпраці зі Славською територіальною громадою — на об’єкті дерев’яної церкви Зіслання Святого Духа в селі Верхня Рожанка Стрийського району. У департаменті розглядають ще інші можливості співпраці з територіальними громадами щодо реставрації інших об’єктів культурної спадщини.