«Це лицар пам’яті»: у Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника презентували виставку, присвячену Роману Лубківському
«Це Лицар Пам’Яті» У Науковій Бібліотеці Імені Василя Стефаника Презентували Виставку, Присвячену Роману Лубківському (8)
В експозиції зібрані матеріали із родинного архіву та фонду бібліотеки – книжки, листи, нотатки, вирізки з газет, фото.
Напередодні, 1 грудня, у Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника відбулося відкриття виставки, створеної в пам’ять про письменника та Надзвичайного і Повноважного Посла України Романа Лубківського. В експозиції зібрані матеріали із родинного архіву Лубківських та фонду бібліотеки – книжки, листи, нотатки, вирізки з газет, фото – усе, що стосується життя і діяльності видатного українця.
«Мені Роман Лубківський асоціюється зі словом державник. У цьому слові суть життя цієї великої людини – гідної, достойної пошани. Але він нічого не робив заради слави чи амбіцій. Ні, робив заради людей, заради майбутніх поколінь. Тож, тепер перед нами велика відповідальність – зберегти пам’ять про нього і передати його доробок нашим дітям», – зазначив заступник голови Львівської ОДА Іван Собко.
За життя Роман Лубківський видав 20 збірок поезії, зокрема, «Зачудовані олені» (1965), «Словацьке літо» (1986), «Серпневе яблуко» (1989), «Лелече віче» (1990), «Янгол у снігах» (2005) та «Ключові слова» (2015). Крім того, у його доробку переклади творів світових поетів.
Щодо теми пам’яті, митець ініціював започаткування Міжнародної премії імені Івана Франка, реконструкції двох музеїв Івана Франка, створення меморіальних садиб – Маркіяна Шашкевича, родини Устияновичів, Осипа Маковея та інших діячів. Завдяки йому, у Львові встановили пам’ятник на могилі Богдана-Ігоря Антонича, а в Україну повернулися архіви Олександра Олеся, Олега Ольжича та Святослава Гординського.
«Щоразу, коли до мене телефонував Роман Мар’янович, він звертався так: «Це вас турбує забутий поет 20-го століття Роман Лубківський». В тому була жива самоіронія. З одного боку, визнання своєї головної ідентичності – поет, а з іншого, розуміння свого місця і своєї ролі.
І в тому представленні є ще одне дуже важливе для нього слово – «забутий». Бо це людина, яка своєю працею в різних сферах: у літературі, літературознавстві, критиці, музейній справі, державотворенні – знала ціну пам'яті. Для мене Роман Лубківський – це лицар пам'яті», – підкреслив літературознавець Богдан Тихолоз.
Крім мистецької праці, Роман Лубківський активно долучився до створення незалежної України. Був народним депутатом України першого скликання (1990-1994), а 24 серпня 1991 ініціював внесення до зали засідань Верховної Ради національного прапора.
З 1992 року до поділу Чехословаччини був першим Надзвичайним і Повноважним Послом України в ЧФСР, потім у Чеській та Словацькій Республіці, а згодом у 1993-1995 роках – у Чеській Республіці. Започаткував перші дипломатичні контакти між Києвом, Прагою і Братиславою і заклав основи для сучасних відносин між нашими державами.
Читайте також: Майже пів тисячі особистих речей Шептицьких: у Львові відкрили унікальну експозицію