Олексію – 55 років. Уже своє життя чоловік разом з сім’єю проживав у Мелітополі Запорізької області. А три роки тому він став на захист України від російської агресії. Далі – важке поранення, евакуація на Львівщину та реабілітація в одному з найкращих центрів протезування – Superhumans Center.

Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про нагородження Олексія Орденом «За мужність» III ступеня. Будучи на позиціях, «Козак» (позивний чоловіка – ред.) отримав важкі поранення голови, грудей та усіх кінцівок та дивом вижив. Внаслідок травм, чоловікові довелось ампутувати дві нижні кінцівки.

Читайте також: У Superhumans Center відкрили оновлений поверх для лікування військових і цивільних з травмами обличчя та кінцівок

До початку повномасштабної війни чоловік був підприємцем, займався ремонтом та балансування карданних валів. На другий день вторгнення рідне місто Олексія окупували росіяни, тож він пішки вибрався з Мелітополя, щоб долучитися до українського війська.

«Поспілкувавшись з Олексієм, розумієш, що жодні негаразди не перепона для того, щоб продовжувати жити й вірити. І справді, той стрижень всередині і той вогонь, який я побачив у його очах – рідкісна особливість в людях. Мав за честь від імені Президента вручити йому Орден «За мужність» III ступеня. Олексій – приклад для нас усіх», – зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький. 

А починалася служба Олексія з того, що він охороняв склади на Сумщині. Згодом його перевели до 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. У її лавах «Козак» на початку 2023 року виконував завдання на Донеччині, далі – Запорізький напрямок. 

У лютому 2024 року був важкий бій, який тривав цілих 19 днів. Через легке поранення в голову, Олексій опинився у шпиталі, там йому виповнилося 54. Не минуло й тижня, як він знову опинився на позиціях. На цей раз – відчував, ніби востаннє. Уламок від гранатометного набою, який прилетів рикошетом, завдав чоловікові другого поранення в голову. З повністю посіченими кінцівками, він пробув на тій позиції чотири доби.

Олексія вдалось евакуювати до Києва. Місяць він пробув у комі. У той час з окупації вдалось виїхати його дружині. Разом вони пройшли шлях відновлення у столиці, потім у Дніпрі. Одесі і так опинились в Superhumans Center у Винниках. Зараз Олексій вже ходить на протезах, які отримав у центрі. Він також опановує міоелектричні протези рук.

«Десь 13 місяців я воював. Бувало всяке. Не всі витримували тиску. З останнього бою живим залишився лише я, досі не знаю, як так вийшло. Воювати я пішов не за медалі, але отримувати відзнаки, тим паче Орден – дуже приємно», – поділився Олексій.

Важливо: На Львівщині запрацював перший в Україні інтегрований простір для реабілітації ветеранів: що це означає для області

Ілона Орнат