3 листопада 2017

Сьогодні, 3 листопада, голова Львівської ОДА Олег Синютка відвідав поранених бійців, які лікуються у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. 11 військовослужбовців, які прибули із Одеси, отримали бойові поранення та травми в зоні проведення АТО. Стан дев'яти воїнів - середньої важкості, двоє - у важкому стані. Очільник області поспілкувався із пораненими військовими, а також лікарями. Олег Синютка побажав бійцям швидкого одужання. «Гордимося Вами та молимось за Вас. Впевнений, що Ваш бойовий дух і любов до рідної землі стане запорукою нашої спільної перемоги», - зазначив Олег Синютка. 

14 квітня 2017

Уже традиційно студенти закладів профтехосвіти Львівщини зібрали та передали Великодні кошики у зону АТО. Як повідомили у департаменті освіти і науки Львівської облдержадміністрації до акції долучились учні вищого професійного училища №29 м. Львова, Міжрегіонального центру ПТО художнього моделювання і дизайну м. Львова, Львівського вищого професійного училища харчових технологій, Львівського вищого професійного училища торгівлі та сфери послуг та Олеського професійного ліцею. Великодні кошики уже в дорозі – завтра їх доставлять бійцям у Зайцево, Піски, Попасну та інші гарячі точки Сходу України.  

26 вересня 2016

Західний реабілітаційно-спортивний центр Національного Комітету спорту інвалідів України, що у селі Яворів Турківського району, оголошує про набір на програму активної реабілітації "Повернення до життя" на 2016-2017 роки. Програму організували для травмованих військовослужбовців і персоналу сектора безпеки і оборони України. Про це повідомили в управлінні фізичної культури та спорту Львівської облдержадміністрації. Програма активної реабілітації передбачає три щоденних тренування з різних дисциплін, включаючи спортивні заняття, заняття з ерготерапії, заняття з психологом, бесіди із соціальних та юридичних питань, дні активного відпочинку, майстер-класи з арттерапевтами тощо. Учасником програми активної реабілітації "Повернення до життя" можуть стати учасники бойових дій в зоні АТО, які мають порушення опорно-рухового апарату, в тому числі ампутації кінцівок, порушення зору, слуху, травму хребта з ураженням спинного мозку, черепно-мозкові травми тощо, і які не мають відкритих ран та суворих протипоказань до фізичних навантажень.  За словами організаторів, учасники програми отримають суттєві позитивні зрушення в психологічному та загальнофізичному стані, оволодіють необхідними вміннями та навичками щодо самообслуговування, незалежності від допомоги оточуючих у побуті для повнішої інтеграції та адаптації у повсякденному житті. Окрім того, через паралімпійську методологію, воїни отримають скерування до подальших систематичних занять фізкультурою і спортом та орієнтуватимуться на подальшу професійно-трудову діяльність. Також вони зможуть випробувати себе у різних спортивних дисциплінах, зокрема, настільному тенісі, стрільбі з лука, бочі, спортивному більярді, крокеті, дартс, аеробіці, катанні на лижах. Із військовими працюватимуть інструктори активної реабілітації люди з інвалідністю, які поділяться своїми знаннями та досвідом, фахівці фізичної реабілітації, психологи, аніматор, арттерапевт, працетерапевт, які забезпечать програму побутової та дозвіллєвої терапії, а також тренери-інструктори з паралімпійської підготовки. У межах проекту у Західному реабілітаційно-спортивному центрі Національного Комітету спорту інвалідів України відбудеться 17 таборів. Із графіком можна ознайомитись на сайті Національної Асамблеї інвалідів України. Для участі у таборі необхідно заповнити анкету-заявку або безпосередньо звернутись до офісу Національної Асамблеї інвалідів України зателефонами: +38 050 4091094; +38 050 4094114; +380442796182. Варто зазначити, що програма відбувається за підтримки Міністерства молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики, Національної Асамблеї інвалідів України, Національного комітету спорту інвалідів України й трастового фонду НАТО.

3 листопада 2015

У вівторок, 3 листопада, під час сесії Львівської обласної ради  голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка вручив державні нагороди   бійцям АТО. Відповідно до Указу Президента України, четверо військових отримали  ордени "За мужність" ІІІ ступеня, двоє з них посмертно. Зокрема,  відзнаки отримали двоє солдатів  АТО: Ростислав Гавриш та Ярослав Ловас. Також  посмертно нагороджено Степана Вишневського  та Михайла Кварцяни. Дані нагороди вручено матерям Героїв. 

9 квітня 2015

У Cтрасний четвер,  у Львівському Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбулось ранішнє богослужіння. Більшість храмів цього дня справляють ранкову і вечірню служби, на яких згадується Таємна Вечеря Христа і апостолів, коли й було самим Ісусом встановлено обряд Євхаристії – Таїнства Святого Причастя. Православна церква особливо наголошує на важливості причастя, що здійснюється після молитовної підготовки та каяття на сповіді саме у Великий четвер. Після Таємної Вечері Ісус, виказуючи свою смиренність, омив ноги своїм учням, що також знайшло відображення в богослужбовій практиці – після Літургії архієрей омиває ноги дванадцятьом священнослужителям. Із цією євангельською подією пов’язують і назву Чистого четверга. Після ранішньої літургії Преосвященніший владика Михаїл (Колтун) - керівник Департаменту Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України, омив ноги дванадцятьом військовим, котрі приймали участь в АТО. Серед обраних – представники Збройних Сил України, Національної гвардії, державної прикордонної служби, волонтери. Усі – учасники АТО. Декотрі з них заліковують бойові травми у Західному військово-медичному клінічному центрі  Збройних Сил України.  Кожен з них по своєму пережив екстремальні і драматичні події у своєму житті . У кожного з них – своя дорога до храму. «Для мене це надзвичайно зворушливо, - наголосив воїн 80-ї аеромобільної бригади Михайло. – Така подія буває лише раз в житті. І зараз в мене на душі надзвичайно світло і легко». За матеріалами Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України.

9 квітня 2015

У дорогу зі Львова на схід України відправився вантаж із великодніми подарунками для правоохоронців Львівщини, які захищають незалежність нашої держави у зоні АТО. Спільними зусиллями назбирали понад триста пасок, кілька десятків кілограмів м’ясних виробів, а також крашанки та різні смачні подарунки. За словами міліціонерів, які збирали "великодній кошик", бійці на передовій мають відчувати, що вдома є міцний тил, де про них дбають і їм допомагають. І ці подарунки, які отримає кожен правоохоронець на передовій, нагадають їм про рідний дім, про сім’ю і Великдень для них буде справжнім родинним святом. Перед відправленням у зону АТО паски та інші великодні подарунки освятив отець Володимир, настоятель храму Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Автобус із пасками проїде вздовж усієї лінії фронту та побуває в усіх підрозділах міліції Львівщини, котрі зараз на передовій. Великодній кошик отримає кожен боєць і свято Воскресіння Христового для нього буде світлим, теплим і смачним, майже як удома. За матеріалами ВЗГ ГУМВС України у Львівській області

17 квітня 2018

У зоні АТО загинув уродженець Львівщини Михайло Шозда. 50-річний старший сержант служив у 24-й окремій механізованій бригади. Герой загинув поблизу Торецька від від пострілу снайпера в голову. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.

20 березня 2018

Біля смт. Майорськ загинув 22-річний сержант-прикордонник з Сокальщини Ігор Дулько. Усіх небайдужих запрошують провести бійця у останню дорогу. Збір відбудеться в селі Гамаліївка о 8.45 годині. Попрощатися з військовослужбовцем у Бродах можна буде близько 10-ї години. Далі процесія перейде у Великі Мости через Львів. Чин похорону відбудеться о 22 березня о12.00 годині в церкві Благовіщення Пресятої Богородиці. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.

1 лютого 2018

Департамент економічної політики Львівської облдержадміністрації у межах реалізації Програми підвищення конкурентоспроможності Львівської області задля підтримки підприємницької ініціативи учасників АТО інформує про оголошення конкурсу інвестиційних проектів з 1 лютого 2018 року. Підприємці-учасники АТО зможуть отримати з обласного бюджету відшкодовування частини відсоткової ставки за кредитами, отриманими у банках та кредитних спілках, які уклали генеральні угоди про співробітництво з департаментом економічної політики ЛОДА. Претенденти на отримання відшкодування частини відсоткової ставки за кредитами повинні відповідати таким вимогам: - мати статус учасника АТО; - мати офіційну прописку на території Львівської області; - створити бізнес-план (інвестиційний проект); - взяти участь у навчанні у межах проекту міжнародного фонду «Відродження», «Новий відлік» або покласти на свій банківський рахунок 20% від очікуваної суми кредиту. Для участі у конкурсі необхідно подати інвестиційні проекти з такими розділами: - вид діяльності, наявні чи потенційні виробничі можливості, наявний чи потенційний кадровий склад; - конкретний напрямок використання кредитних коштів; - очікуваний фінансово-економічний ефект від реалізації проекту; - очікувані ринки збуту продукції та послуг. Загальний обсяг інвестиційного проекту не повинен перевищувати 15 сторінок. Зазначені документи учасникам конкурсу необхідно подати в департамент економічної політики обласної державної адміністрації з 1 лютого по 1 березня 2018 року за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 18, каб. 425. Зазначимо, департамент економічної політики політики ЛОДА співпрацює з такими банками та кредитними спілками: ПАТ АКБ «Львів», ПАТ «Кредобанк», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «ОКСІ банк», ПАТ «ОТП Банк», АТ «ПІРЕУС банк МКБ», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ КБ «Приватбанк», Церковна кредитна спілка «Анісія», кредитна спілка «Вигода», кредитна спілка «Бойківщина». Максимальна сума кредиту – 300 тис грн терміном на 3 роки. Розмір часткового відшкодування відсоткової ставки складає 14 % річних. Детальні умови участі у конкурсні визначені в положеннях Програми, яка розміщена на офіційній інтернет-сторінці Львівської обласної ради. Детальну інформацію також можна отримати за телефонами: 2- 999- 279.

3 січня 2018

Львівська облдержадміністрація розпочала відбір інвестиційних проектів у рамках реалізації Програми зовнішнього освітлення населених пунктів Львівської області на 2017 – 2020 роки. Конкурс триватиме до 2 лютого. Для участі у відборі органи місцевого самоврядування можуть подавати проекти за заходом - виготовлення проектно-кошторисної документації (технічних умов) на електрифікацію житлових кварталів забудови для учасників АТО, родинам загиблих та внутрішньо переміщеним особам в населених пунктах Обов’язковою умовою конкурсу є співфінансування з місцевих бюджетів та інших джерел не менше наведених відсотків до коштів обласного бюджету: обласний центр – 50%, міста обласного значення – 30%, районні центри – 20%, селища та села – 10%. Для участі у конкурсі необхідно подати: - детальний план, який складається з графічних та текстових матеріалів; схеми з відображенням існуючі та проектних інженерних мереж, споруд; - пропозиції як найменш двох проектних організацій щодо вартості виготовлення проектно-кошторисної документації для визначеного кварталу забудови; - рішення органу місцевого самоврядування або довідки суб’єкта господарювання (громадських організацій) про підтвердження співфінансування з місцевих бюджетів або інших джерел фінансування та готовності профінансувати проведення експертизи проектно-кошторисної документації; - довідку про загальну кількість населення, що проживає на території, де реалізується проект та кількість населення житлового кварталу забудови; - інформаційну картку проекту за формою згідно з додатком; - супровідний лист до документів, що надаються на адресу департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації Документи на конкурсний відбір приймає департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації з 02 січня 2018 року до 18.00 01 лютого 2018 року, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 6 (ІІІ поверх). 

3 січня 2018

Миколі Стецьківу - 31. Після подій на Майдані, чоловік одним з перших вирушив на схід захищати країну, бо розумів – інакше не зможе дивитись у вічі рідним. Відслуживши, боєць повернувся і започаткував власну справу. - Яким було ваше життя до війни? Я займався ремонтами. Дуже якісно. В мене були клієнти на рік вперед. Після сходу я пишаюсь, що  бачу синьо-жовтий прапор у своєму місті. І ще більше пишаюсь тим, що я теж вніс маленьку лепту у те, щоб він майорів на нашій землі. Я тішусь зараз, що мені не вдалось виїхати в Англію, коли я того хотів. Доля склалась так, щоб я залишився тут. І тепер я кажу заробітчанам, що я не до кінця їх розумію. Адже найпростіше - це розвернутись і піти, опустити руки. А от знайти в собі сили, об’єднатися, реалізувати себе та змогти будувати незалежну країну, підняти економіку – це можуть тільки найсильніші. - Чи в наших людей бракує такої сили? У наших людей надто багато страхів. Окрім того, нас довгий час зомбували. Але українці мусять рано чи пізно усвідомити: для того, щоб досягти перемоги, треба чимось жертвувати. Для нашого суспільства самопожертва - найбільший дефіцит. Якщо запитати в японця, коли їхня країна стала державою, то вони скажуть, що їхня концепція розвитку мала 50 років, а це два покоління самопожертв. Вважаю, що українці на такі самопожертви поки не готові йти. - На вашу думку, як це змінити? Ми повинні інвестувати в освіту, медицину та економіку. В нас шалена нестача професіоналів. Хоч усі з освітою. Кожен повинен знайти себе, бути на своєму місці. Кожен має робити те, що вміє найкраще. І робити те, що він любить. Якщо взявся за ягоди – вирощуй ягоди. Тільки тоді можна займатися самопожертвою. Окрім того, важливою є популяризація спорту, це виховує впевненість в собі та лідерські якості. - Що дало вам розуміння того, що ви повинні бути на війні? Я завжди багато читав. Дуже розумні книги, які дали мені розуміння, що я щось не те роблю. І завжди хотілось бути корисним. Для суспільства. Не просто проіснувати, а прожити життя, щоб мене пам’ятали. - Як ви потрапили в зону АТО? Все почалось з Майдану. Я їздив туди постійно. Але час від часу повертався, бо треба було дбати про сім’ю. Не міг жити постійно в наметах, бо у Львові чекала на мене відповідальність за рідних. З мене сміялися стільки людей, коли я почав сам-один впроваджувати зміни в своєму дворі, почавши з дитячого майданчика. На підсвідомості в мене завжди була ненависть до росіян. Сам задавався питанням чому, адже  я не історик, дуже глибоко тих всіх нюансів не знав, але я мав на них зуб. Я не міг сидіти спокійно вдома. На третій день після інформації про зелених чоловічків, я пішов з’ясовувати, чому мені не приходить повістка. Але повістка прийшла. Нас зібрали на плацу і я побачив, що всі веселі, вмотивовані і готові показати окупантам, хто тут господар. Коли Крим здали без бою, нас відпустили додому. Це було розчарування. Воно супроводжувалось  невизначеністю, яка поглиблювалась фінансовою нестабільністю. Спостерігаючи за розвитком подій, я вирішив піти контрактником від своєї частини. Документи для цього я збирав два місяці. Різні довідки, медичні висновки – було дуже складно психологічно вибивати всі ці папірці в той час, коли держава під загрозою. І тільки коли мені сказали:  «займайтесь дітьми», мій досвід контрактника завершився. Я відчув якесь таке нерозуміння, байдужість та несприйняття щодо себе та щодо країни. - Але все ж це вас не зупинило…. Так, про добровольчий батальйон я почув з новин. Туди подався. Документи доніс вже в процесі навчання. Ще два місяці витратив на навчання. Потім ми вирушили на схід. - Як війна вплинула на ваші погляди, переконання, життєві цінності? В АТО я бачив надто багато. Але я навчився сприймати долю. Мабуть, раніше я би опирався, а війна дала мені розуміння, що на все свій час. Як би це дивно не звучало, я пізнав дипломатію, і вважаю, що вона дає більше, ніж бунт. На всі процеси свій час. Потрібен збалансований рух, що поєднуватиме однодумців для блага загальної справи. - Після повернення  із зони бойових дій ви започаткували власну справу. Розкажіть про це. Так, я вирощую ягоди, це дуже цікаво.  Чому обрав цей напрям, важко відповісти, ще під час Майдану у нас з дружиною була маленька грядка з полуницею, мабуть, тому вирішили продовжити цю справу. Власне я після повернення із зони АТО успішно захистив бізнес-план і зареєструвався як суб’єкт господарської діяльності. Зараз вирощую полуницю на площі 0,8 га відкритого грунту, щойно спілкувався із потенційними покупцями. Я готовий розширювати площі, але мені потрібен кінцевий результат, тобто економічно обгрунтований збут. - Ви зараз задоволені своїм життям, про що мрієте ? Я щаслива людина. Але я не до кінця реалізував себе, тому планів та мрій ще багато. Треба довіряти свої інтуїції. Так, я свого часу відчував що треба піти в армію, інакше буде біда. Інтуїція підштовхнула мене до одруження. І також в один момент я відчув, що мені бракує освіти. Тож я вирішив здобути вищу освіту, бо мав лише середньо-спеціальну. Довго думати не довелося – правознавство мене мотивує до справедливості. Було складно. Робота, діти і ще навчання – то було на грані можливостей. Але це дало поштовх до зміни свідомості та погляду на життя. Університет – це зовсім інше коло, зовсім інший рівень, я усвідомив свої короткоперспективні цілі. Маю мрію жити в українській Швейцарії, де один одного поважають, де закони працюють на добробут майбутніх поколінь і люди не думають, де взяти гроші на хліб, а будують плани, де відпочити. Тільки питання, чи самі українці готові тут працювати. - Якою є сучасна молодь,  що може змінити? В майбутнього України тільки одна надія – це її тридцятирічна молодь. Якщо цього віку люди не об’єднаються, не пожертвують своїм комфортом, якщо ми не дамо сили сучасним підліткам, не надихнемо їх на розбудову країни – то України не буде. Молодіжна політика має бути в пріоритеті діяльності влади. Гуртувати учасників АТО, науковців, патріотів, зупинити хвилю еміграції, переконати молодь, що можливості є в Україні. Пам’ятаю себе учнем. Мене у восьмому класі вигнали зі школи. Я багато часу втратив на нічого не варті речі. Щоб розуміти, куди рухатись, треба поставити собі ціль. Але вона має бути досяжною. Таких як я дуже багато. Такі як ми мусимо їздити до підлітків. Витлумачувати їм, що є інший шлях. Не модно зараз курити, пити. Зараз модно бути здоровим, модно відрізнятися від інших. Я себе зараз відчуваю дуже модним. - Невдовзі Різдво. Які традиції святкування у вашій родині? Наші традиції з кожним роком дрібніють, люди перестали вірити у дива. На Різдвяні свята мають бути традиції. Хочеться, щоб їх плекали, розвивали. Святкуватиму із сім’єю, з дружиною та п’ятьма дітьми. Сніг потрібен. Це дає Різдвяний дух. Всі українці мріють про одне, і нехай ці мрії здійснюються. Перемога мусить бути. Стільки разів, скільки я падав, не кожен міг би піднятися.

29 грудня 2017

Будівельник за фахом, оптиміст за станом душі і патріот за покликанням. Доброволець «Айдару» Тарас Маслянко пройшов війну і повернувся звідти переможцем. Переможцем над своїми страхами, над невпевненістю і  перепонами долі. - Ким ви були до АТО? Патріотом. Я завжди був патріотом. Коли я до війни і до Майдану говорив це своїм друзям, ніхто ніколи не сприймав цього всерйоз. Я працював на будівництві та не був соціально активним. Мріяв створити свою будівельну компанію. Зараз я наблизився до своєї мети. Коли почався Майдан, я приїжджав на два-три дні і їхав назад. Не скажу, що я був там щоденно цілодобово, я не входив до сотень, в палатках не жив. Так склалось життя, що я довгий час працював у Росії, адже на той час в Україні заробити кошти було важко, молодому неодруженому парубкові хотілося поліпшити свої фінансові можливості.  Власне коли почався Майдан ми здавали об’єкт в Росії. Мене життя трохи покидало по світі, я працював у різних країнах. - Що для вас стало переломним моментом для усвідомлення того, що точку неповернення пройдено? Переломним моментом став навіть не Майдан а те, що у нас забрали Крим. Тоді я зрозумів, що війна неминуча, і я повинен там бути. Доля так склалась, що ми мусимо захищати свою державу. Один мій прадід воював під час Другої світової за Червону армію, інший прадід був в УПА. Тому мій патріотизм та потреба захищати батьківщину, мабуть, передалась генетично. - З будівельної сфери – в армію? Для мене було здивування, коли , будучи в Києві вирішив там записатись у нацгвардію, мені сказали – їдь до Львова, мовляв своїх вистачає. У Львові пішов у Правий Сектор, де мене взяли би до своїх лав, але треба було пройти вишкіл протягом трьох місяців. Я собі думаю: «Які три місяці, війна може вже закінчитись за той час». Зрештою пішов у головне управління МВС, аби потрапити у батальйон «Львів», однак через те, що не служив в армії, не взяли мене і туди. Також звертався у військкомат, де мені теж відмовили. Зовсім випадково, будучи знову в Києві, зустрів знайомих, які ось-ось мали від’їжджати у 24 батальйон територіальної оборони в Луганська. Я поїхав з ними. Так я потрапив в «Айдар». - Чому потрапити на війну стало таким принциповим? Я знав якщо не ми зараз – то держави у нас не буде. Якщо ми не зупинимо окупантів там, на Сході, вони прийдуть до нас сюди. До війни я не мав поняття  що таке автомат, але чотири дні ми були біля Києва на вишколі. В час війни ця маленька база, яку нам дали, ставала у пригоді. - Повернувшись з АТО, як розгортались події в голові і довкола вас? Війна мене поставила з ніг на голову. Після повернення  у 2015 році зі Сходу мій відпочинок тривав тиждень. А потім почався рух. На той час у Києві уже було створено товариство ветеранів АТО, і я розумів, що треба єднатись із бойовими побратимами, щоб допомагати іншим. На війні, та й після неї, я бачив багатьох хлопців, у яких просто опускалися руки, вони не знали що їм далі робити. Можливо цей дух побратимства дав поштовх до створення організації, яка б допомогла тим, хто повернувся з війни встати на ноги. Не йдеться про те, щоб зробити усе за того чи іншого АТОвця. Йдеться про те, щоб показати напрям і посприяти в пошуку стимулу. Ніхто не казав, що буде легко, але ми одне одному намагаємось допомагати. - Пост-синдром? Пост-синдром буває тільки від бездіяльності. Потрібно зняти рожеві окуляри і дивитись правді у вічі. Інколи  життєве русло повертає не так як ми планували, але це не привід втрачати віру. Щоб щось вдалось  потрібно постаратись. Якщо не вдалося - значить погано старався. І ще одне, як би це банально не звучало – треба намагатись завжди бути на позитиві, що б не було та що б не сталося. Це потрібно робити для себе самого, щоб не зламати сили духу. Наш командир нам завжди казав: «Хлопці у вас зозуля поїде, якщо ви не будете шукати позитив», ми йому: «Ну який позитив, он товариша убили», а він: «Але ж ви – живі». - Що, на вашу думку, може посприяти молоді, зокрема тій, що повертається з війни, знайти себе? Саморозвиток. Праця над собою. Постійний рух. Я зараз ходжу на курси англійської мови, бо мені це потрібно. Я вирішив для себе, що хочу розвиватись. Я вступив на юридичний факультет, хоч мені уже далеко не 17. Це мій свідомий вибір. Зациклюватись на негативі – це дорога в нікуди. Хтось мудрий придумав, що ми самі ковалі свого щастя. Все залежить від нас самих. - Ви себе знайшли? Я себе знайшов. Я працюю в будівельній корпорації, відповідаю за весь благоустрій на усіх об’єктах, що будує корпорація. Це великий пласт роботи, і я вважаю це своїм успіхом. Окрім того, я - керуючий справами у ГО"Асоціація учасників АТО Львівщини". Юридична освіта допоможе мені в цій роботі. Отже, життя  - це циклічна річ, сьогодні ти внизу, але потім дорога веде нагору. Треба про це пам’ятати і цим надихатись. - Як святкують Різдво у вашій родині? Різдво для мене сімейне свято. Для мене ще з дитинства це справжня казка, бо в мене ще й день народження 6 січня.  Щороку збираємось в бабці і святкуємо. Хочеться щоб Різдво ми відсвяткували під мирним небом і щоб всі хлопці уже вернулись до своїх домівок. Я всім бажаю мирного неба, але тільки після нашої перемоги.