ОЛЕГ СИНЮТКА: "ДО КОЖНОЇ СПРАВИ ПОТРІБНО СТАВИТИСЯ ТАК, НІБИ ЦЕ СПРАВА ТВОГО ЖИТТЯ"

11 жовтня 2016р, Інтерв'ю. Прес-служба ОДА

Нарешті Львівщина отримала достойного керівника, він не опускається до популізму та дешевих атракцій. Для нього посада – це відповідальність та обов’язок. Він не тримається за посаду, а просто бездоганно робить свою роботу. Олег Синютка – голова Львівської ОДА, він 10 років був першим заступником міського голови Львова, а сьогодні керівник області. Беззаперечно, Олег Михайлович увійде в історію рівними дорогами та реформами на селі.

-Це вже не перша наша зустріч: у листопаді минулого року ми вже спілкувались, але говорили про Вас як особистість. Сьогодні хочеться почути не про Вас, а про Вашу роботу. Що за рік та вісім місяців вдалося або не вдалося зробити?

- Будучи головою ОДА Львівщина, ми зробили надзвичайний великий внесок в зупинку агресора та оборону держави у цілому. Вважаю: це найголовніше.

-На підсумковій прес-конференції Ви сказали, що це був рік важкої праці. В чому були основні труднощі?

-Якщо хочеш отримати результат за короткий період часу, то насправді перш за все треба згуртувати людей. А ще до кожної справи потрібно відноситися так, ніби це справа твого життя. Все просто: зранку вставати раніше, а ввечері лягати пізніше. І кожного дня виконувати ті обов’язки, які на тебе покладені.

-Те, що стан доріг на Львівщині став відчутно кращим, – це беззаперечно великий ваш здобуток, адже за ваших попередників ситуація була значно гірша.

-Не потрібно ніколи нікого порівнювати. Кожен голова обласної адміністрації на своїй посаді робив те, що міг, у силу тих обставин, які складались. Я не знаю, як працював голова ОДА, коли при владі був Янукович, і як працював голова ОДА, коли була Помаранчева революція. Вважаю: ми повинні дивитися тільки вперед. Господь Бог створив людину так, що очі спереду, а не ззаду.

-Які дороги плануєте ще зробити?

-Завершити те, що розпочато. Часу залишилося небагато. Червоноград-Радехів-Броди на завершенні Самбір-Старий Самбір-Турка, думаю, тут не буде ніяких перешкод. Хочеться від Перемишлян дійти до напряму Львів-Тернопіль. Не буду говорити про дрібні дороги. Хотілося, щоб це були глобальні речі. Від початку до кінця. Це, правда, коштує дуже дорого, але по-іншому й результату не буде. А моїм великим бажанням, якщо дивитися на нинішній рік, є дорога Львів-Тернопіль. Дуже тяжко, адже поки нема фінансових ресурсів.

Коли розповісти, що ми вкладали 7 тонн асфальту (кожен вагон має 70 тонн, це 100 вагонів), а кожного дня потрібно 100 вагонів, то, думаю, кожна людина задумається про обсяг роботи. Наша залізниця в просто катастрофічному стані, ми можемо отримати лише 20-30 вагонів. І ці запаси, які були на початку року, практично вичерпалися. Сьогодні, маючи великий ресурс з точки зору асфальтних заводів, ніхто не думав, що виникне така проблема на залізниці.

 

-Ви часто говорите про те, що на Львівщині почали з’являтися іноземні інвестори. Прикладом є завод Fujikura. Розкажіть, як відбуваються переговори з інвесторами. Можу собі уявити, наскільки це важкий процес.

-Якщо чесно, ми повинні дбати про український бізнес. Мене більше тішить не так Fujikura, як українські інвестиції. За останній місяць у Золочеві відкрився завод по переробці олійних культур, а перед тим у Перемишлянському районі тваринницький комплекс. В Турківському районі до запуску готовий молокозавод, у Кам’янка-Бузькому районі – деревообробне підприємство. Це все українські інвестиції. Нещодавно виступав на відкритті одного підприємства, нагадав слова нашого гімну. Там чітко ж люди сказали те, що було роками в душі: «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці». Важливо, аби українці та вітчизняний бізнес мали пріоритет, лише тоді український виробник зможе виходити на європейський ринок.

Щодо Fujikura, то це не стільки моя заслуга, як Президента України. Згадую важкі, не одноденні розмови, і кожного разу в процесі виникало питання «війна». Пам’ятаю зустріч на борту президентського літака, коли Петро Порошенко наводив переконливі аргументи керівнику компанії Fujikura. Через 2 місяці ми отримали рішення, а через 5,5 місяці президент був запрошений на відкриття нового заводу. Якщо говорити про ті ж іноземні інвестиції, варто згадати про Броди і французьку компанію «Nexans» номер 1 в Європі по виробництву кабельної продукції. Немає сумніву, що в 2 кварталі наступного року це підприємство випускатиме товарну продукцію. Хотілося би ще людям сказати те, що ще не всі знають. У жовтні ми матимемо 2 нових заводи: компанії Fujikura і в Яворівському районі компанії Бадер Україна. На першому працюватиме до 1 500, на другому – 1 700 робітників.

-Де розташовуватиметься другий завод Fujikura?

-В Яворівському районі у Рясне Руське, недалеко від Львова. А сьогодні йдеться ще про третій завод. Мені би дуже хотілося, аби він був на Львівщині.

-Якщо порівнювати історію губернаторів Львівщини, то на посаді довго ніхто не затримувався. Як Ви вважаєте, чому так? І чи відчуваєте підтримку, можливо, з адміністрації президента?

-Мене зовсім не цікавить, чому так. В кожному випадку це була зовсім інша історія. Але я чітко розумію: за 6 чи 8 місяців, яким би ти не був талановитий, не можеш досягнути результату. Знаєте, якщо говорити про відносини з адміністрацію, є величезна довіра президента до Львівщини. Я не знаю, чи є ще область, яка похвалиться подібним розумінням зі сторони глави держави. Не було жодного разу, коли я намагався мати зустріч чи телефонну розмову, щоб я не отримав такої можливості. І все вирішується практично протягом одного дня. Це при навантаженні й при зайнятості глави держави. Для мене така довіра дуже важлива, я її ціную.

-Ви часто говорите про те, що на цій посаді не будете вічно. Чи маєте політичні амбіції працювати?

-На 100 відсотків ні. Тому що ця робота не дає можливість приділяти увагу сім’ї та родині. А борги завжди треба повертати. Думаю, настане один прекрасний день, коли я поверну борги родині та приділю увагу дітям. А посади не дають такої можливості, і це є одна з тих речей, яка мене непокоїть.

-Ви нещодавно були гостем у студії 24 каналу. Там Ви подякували за запрошення та зазначили, що це перший Ваш ефір на 24, відколи стали губернатором!

-Це не перший ефір на 24 телеканалі. Напевно, просто випадково, цілий рік я не потрапляв туди.

-Це можна розцінювати як інформаційний тиск зі сторони Андрія Івановича?

-Я думаю, що я не цікавий 24 каналу.

-Готуючись до інтерв’ю, спілкувалась із людьми, аби дізнатися по наболіле. І часто чула обговорення про озера та платний на них вхід. 

-Є закон, що забезпечує доступ будь-якої людини до громадських речей, у тому числі озер. Я зобов’язаний його гарантувати, і моя справа – це зробити без шуму. За обліком сьогодні на Львівщині є 1 500 озер, а водойм, які вже мають власників, – 1600. Але в кожному з цих випадків повинен бути громадський контроль, а потім доступ.

-Щодо озера Задорожнє, люди говорять: огорожу спочатку зняли, а через деякий час знову поставили і вхід став знову платний.

-Наскільки мене інформували минулого тижня, вхід є безкоштовним, але там облаштований окремий пляж, який є платним. Кожна людина, що не хоче користуватися шезлонгами, матрацами, парасолями, може заходити безкоштовно. Коли вже таке питання виникло, то, думаю, що краще один раз побачити. Буду в Миколаївському районі, заїду і своїми очима побачу. Чесно, маю ваду: люблю сам подивитися на деякі речі. Є приказка: «Так добре, як я побачу, ніхто не побачить».

-Ви як ніхто розвиваєте українське село. Це надзвичайно важливий внесок у розвиток держави загалом.

-Мені дуже хотілося б, аби у селі не були ущемлені. Насправді дуже часто на нарадах я говорю, що там сьогодні дороги немає, світла немає, в народному домі нічого не відбувається, школа працює погано, і людина відчуває себе ущербною.

-Як Ви вважаєте, чи вдасться відродити українське село?

-Це навіть не питання. Все, що ми задумали, нам вдасться.

-У Вас дуже складний та насичений робочий графік. А як ставляться дружина і діти до того, що тата майже не буває дома?

-Я розумію, що сім’я потерпає від цієї роботи. Є квартира, машина, діти ходять у звичайну школу, особливих переваг немає. Але відсутність тата дома – це суттєво. Для мене дуже важливо, щоб подібне не вилізло боком. Ви ж розумієте: коли діти ростуть і не мають батьківської уваги, то нічого доброго не вийде. Хоча треба віддати належне дружині: вона взяла на себе тягар, і виходить у неї просто відмінно. Правда, я боюся, що в один прекрасний момент їй це може набриднути.

-Вона ж розуміє, що на Вас лежить велика відповідальність?

-Ну, здається, що так. Інакше вона б не несла цю ношу, яка впала їй на плечі.

 

Відео

Інформація про черги на кордоні

 


Інформація про підрозділи митного оформлення


МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ

Ми в Twitter

Ми у Facebook

АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ